Із настанням літа багато наших земляків їдуть не ніжитися на море, а гнути спину на польського пана. Їх чекають полуниці, вишні, смородина. Але, виявляється, заробити можна не лише за Бугом. Уже й українські господарі активно почали займатися ягідництвом і наймають на сезонну роботу людей. Прикладом є ТзОВ «Дари Волині», яке займається вирощуванням смородини на території Луцького району.
У Шепелі Луцького району згадане господарство - бажаний інвестор: справно сплачує податки, допомагає у розвитку села. Як зізнається сільський голова Леся Новосад, коли три роки тому «Дари Волині» просило близько сорока гектарів в оренду, місцеві депутати дещо насторожено поставилися: мовляв, якусь смородину вирощуватимуть, хіба буде з неї толк? Та час показав, що директор Олександр Пилипович слів на вітер не кидає. Нині свою продукцію реалізовують на схід України, незважаючи на тамтешню непросту ситуацію, замовлення не зменшуються. Чоловік переконаний, що ягідництво має майбутнє у нашій державі. У планах - збільшувати площі для вирощування. А це лише на руку очільникам сільських громад: землі не облогуватимуть і місцеве населення роботою буде забезпечене. І не лише під час збору врожаю, а й навесні, і восени.
Рівненькі, акуратні рядочки простягаються ген аж за горизонт. Хлопці скошують високу траву, щоб зручно було примоститися біля куща. Зелена палітра поля розцяцькована яскравими латочками футболок, хустин та брилів. Здалеку й не розгледіти людей, але зрозуміло, що їх зібралося чимало. Нас зустрічає керівник цієї дільниці Олег Пилипович. Розповідає, що на полях росте сортова смородина української селекції. Радують врожаєм сорти «Вернісаж», «Софія Київська» та «Ювілейна Копаня». Ягоди не дрібні, як звикли бачити вдома, а великі, гарні. Платять збирачам по три гривні за кілограм, розрахунок проводиться щодня ввечері. Люди, які приїжджають сюди не один рік, є рекордсменами. За день можуть заробити двісті гривень і більше. Олег із повагою відгукується про 74-літню бабусю з Буянів, яка, незважаючи на вік, не пасла задніх, а навіть випереджала молодих. Того дня, коли ми були на полі, тут працювало приблизно вісімдесят людей, але, розповідають, бувало й по 130.
- Ми довозимо своїм транспортом працівників не лише з Луцького району, а й із Локачинського, Рожищенського, - додає. - Навіть з Луцька повний автобус бажаючих попрацювати приїжджає.
Педагог-організатор Шепельської школи Наталія Мазурок, поки канікули, трудиться на зборі смородини. «Коли заробіток під хатою, то чому ним не скористатися, - сміється жінка. - Вже таки копійка додасться до сімейного бюджету». Її чоловік Леонід Якимович тут бригадиром. Донька та зять, який приїхав зі Львівщини, теж кілька днів збирали ягоди. 17-річний Саша Лазарук разом із мамою Лесею приїхали з Луцька на заробітки. Хлопчина не вельми швидко зриває ягоди, жартує, що не має практики, але сто гривень у день заробляє. Світлана Гоюк та Таня Войтюк - із Затурців Локачинського району. Молоді жіночки не нарікають, що важко, навпаки, тішаться, що є робота поблизу, не треба їхати в Польщу, бути відірваним від сім'ї. Тітка Галя з Луцька, зачувши нашу розмову, гукає з іншого рядка: «А якби дівчата купальники брали, то загоріли б. І моря не треба». Серед жіноцтва трудяться й чоловіки. Правда, відстають дещо у швидкості, але приблизно на 160 гривень можуть назбирати.
Звичайно, під палючим сонцем працювати нелегко, але ж у Польщі не солодше, а тут таки рідна сторона. Окрім того, через кілька рядочків стоять бочки з прохолодною криничною водою. А вранці, якщо ще роса не спала (робочий день починається о сьомій годині), працівників пригощають чаєм із солодощами. «До людей потрібно ставитися по-людськи, тоді буде віддача від їх роботи», - переконаний Олександр Пилипович.
Руслана ТАТАРИН, Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Ковальчук Світлана
Можна ваш номер телефону?