Протоієрей Дмитро АНДРУХІВ – зі столітніми знахідками
Волинь

На Волині у лісі під деревом знайшли столітній скарб!

9 березня 2018, 12:11
0
0
Сподобалось?
0

На Волині, неподалік від села Гулівка Ковельського району, чоловік пішов до лісу за дровами. І там наштовхнувся на справжній скарб! Позолочене церковне начиння лежало в землі під корінням дерев. Ця новина наробила галасу в окремих колах, бо миттю з’явилося багато охочих отримати цінності.

Церковне начиння щедро залили воском

Усе добро було надійно залите воском і заховане під колись молоденьким деревцем у лісі. Минуло мало не сто літ! І чи то від бурі, чи від старості те дерево впало. Скільки воно пролежало на землі, теж невідомо. Аж поки восковий куб поміж корінням не вгледів місцевий житель. Обережно дістав знахідку, розчистив – й очам не повірив: перед ним були церковні речі, на яких стояли дати початку минулого сторіччя!

– Серед знайденого – євхаристійний набір, до якого входять чаша, дискос (спеціальна тарілка на підставці), звіздиця (хрестоподібно з’єднані металеві дуги над дискосом), лжиця (ложечка) та копіє (списоподібний ніж). Також знайдено дарохранительку та антимінс – освячений плат із зашитою частинкою мощей когось із святих. Усе це є обов’язковим для звершення Божественної літургії. Без цих речей не можуть проводитися служби у церкві, – розповідає протоієрей Дмитро Андрухів, настоятель парафії Почаївської ікони Божої Матері УПЦ Київського патріархату села Гулівка.

На знайденому антимінсі збереглися два архієрейські підписи. Перший – єпископа Никона (Бессонова), вікарія Волинської єпархії, зроблений 1910 року. Другий належить архієпископу Олексію (Громадському), датований 1935-м. Тож усі ці цінності могли пролежати у землі не менше восьми десятиліть!

За раритети вже «воюють» і колекціонери, і музейники

Українська громада у Гулівці молода і свого храму ще не має – його будівництво триває. І цю знахідку, яку додому тремтячими руками приніс селянин, громада сприйняла як знамення. Адже колись на їхній землі стояло два православні храми, а Гулівка, яка нині налічує трошки більше двохсот мешканців, була містечком Гулевичі з майже шістьма тисячами жителів! Отець Дмитро розповідає, що тут колись діяв склозавод, на якому виготовляли вироби зі скла та фарфору. А люди постійно відвідували храми. Пізніше одну з церков спалили, була знищена і друга. Так, після Другої світової війни у селі не залишилося й сліду від релігійного життя. Його стерли війни та наслідки комуністичного режиму. Можливо, скарб, який нині відкрився людям, був захований одним з настоятелів під час переслідувань церкви радянською владою.

Звісно, громада хоче, аби церковні речі стали окрасою нового храму. Та на них наклали око скупники старовини, бо ж такі цінності прикрасять і будь-яку приватну колекцію. Також висловили бажання поповнити свої фонди й музейники. Кажуть, селянину пропонували «грубі» гроші, та він настояв на своєму: «Господь відкрив йому скарб не для збагачення». Єдине, що віддали для експозиції та зберігання у Волинській православній богословській академії – це антимінс, адже через ветхість його неможливо використовувати. За те владика Михаїл подарував парафіяльному священику новий.

Наталія КРАВЧУК, Волинська область

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися