Найбільше коштів Смолигівській громаді приносить не швейцарський заводГалина ПРУС (зліва) завжди серед людей

Найбільше коштів Смолигівській громаді приносить не швейцарський завод

Волинь

Однією з перших об’єднаних громад на Волині стала Смолигівська у Луцькому районі. Її створили ще у жовтні 2015 року. Це громада невеликих сіл: Смолигова, Хорохорина, Дубичанського, Сарнівки, Барвінка і Михайлівки. Зміни люди уже відчули. Грошей стало залишатися більше, а значить, можна і більше потрібних справ зробити. Про переваги від об’єднання нам розповіла голова громади Галина Прус.

Галина Дмитрівна – одна з найдосвідченіших сільських керівників області. У Смолигові стала головувати ще у 2002 році. Тоді це було одне з найбідніших депресивних сіл з бюджетом у 50 тисяч гривень. Зміни відчули, коли смолигівські землі викупили під будівництво логістичного комплексу «Нестле».  Але «багатою» місцева рада була недовго.

– Кошти стали забирати у  районний і обласний бюджети. І вже там вирішували, куди і кому їх виділяти. Нам перепадало мало, – пригадує голова. – Єдине, що допомогли завершити будівництво дитячого садочка. Коли об’єдналися і побачили, скільки коштів з нашої громади йшло у районний бюджет, були вражені. Наша громада хоч і маленька, всього 1770 жителів, але ми спроможні самі себе фінансово утримувати. Для порівняння: якщо у 2015 році у нас власних надходжень було 5 мільйонів 100 тисяч, то 2017 – 7 мільйонів 400 тисяч. Цього року буде десь 9 мільйонів.

– В Хорохорині будинок культури розвалювався – відремонтували. Школу там зробили. Цього року Смолигівською зайнялися: систему опалення поміняли, утеплили фасад, зробили благоустрій території, – перераховує зроблене Галина Прус. –  Вуличне освітлення по селах нашої громади поміняли.

Галина Дмитрівна переконана, що громади мають вчитися самі шукати гроші, розвивати підприємства на території, щоб збільшувати бюджет. Бо коли чекати, що держава дасть, то розвитку не буде. Тому тут постійно пишуть грантові проекти і шукають можливості збільшити свої надходження.  

– Усі думають, що ми «живемо» за рахунок швейцарського заводу. Але це не так. Найбільший платник податків у нас – підприємець, який продає сільськогосподарську техніку. Ще хочемо у Хорохорині створити логістичний центр, щоб тамтешні підприємці, відомі своїми полуницею і пекінською капустою, мали змогу шукати партнерів для збуту і переробки продукції. Ми всі повинні зрозуміти, що громада може лише тоді розвиватися, коли на її території будуть підприємства. А над цим треба працювати. Наприклад, у Польщі кожна гміна має своє переробне підприємство. У нас також почали вирощувати багато овочів-фруктів. Чому б на території сіл не будувати переробні заводи? 

У Смолигівській громаді переконані, що якими б сучасними не були школи і заклади культури, якими б прибутковими справами не займалися місцеві підприємці, без нормальних доріг ніколи не буде європейського рівня життя. Тому у найближчих планах тут – почати ремонт шляхів, хоч це потребуватиме значних вкладень.

Наталка СЛЮСАР, Волинська область   

Фото автора

Передрук заборонено!

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!