Сьогодні хочеться згадати всіх наших загиблих воїнів-героїв, які не покинули своїх бойових позицій на Донбасі і стояли в двобої з підступним ворогом до кінця. Серед них був і мій син – В’ячеслав Іонов. Як справжній мужчина і патріот, пішов на війну в першій хвилі мобілізації боронити нашу землю. Був зарахований у 51-у бригаду, 3-й батальйон, 8-му роту, був призначений командиром БМП. Зі своїм підрозділом пройшов бої спочатку в Луганській області, а потім в Донецькій. Два тижні вони стояли під Іловайськом. Сильні обстріли і фактично знищення наших дітей почалося 24 серпня – на День Незалежності України. В той день на Хрещатику у Києві проходив парад за участю командирів та нової техніки. Такий собі банкет під час чуми. А наші діти не мали чим захищати себе – відсутні боєприпаси, застаріла техніка не завжди стріляла. Воїни не могли ні з ким зв’язатися, щоб попросити підмогу. Великий патріот із Лукова Турійського району Андрій Посполітак додзвонився до матері, попросив, аби вона зв’язалася зі штабом АТО. Проте і там не відповідали. Тому хочу запитати тих, від кого тоді залежала доля наших дітей, генерали Назаренко, Муженко, Хомчак, Президенте, вам не сняться розпачливі очі солдатів – наших синів?
А потім їм зробили так званий коридор. Невідомо, як і на яких умовах велися переговори про той вихід. Син виходив у другій колоні на своєму БМП. На них уже чекали росіяни, які стояли у трьох шеренгах з «Нонами», «Градами», БМП і танками та зустріли їх шквальним вогнем. Разом із солдатами на синовому БМП № 527 їхав комбриг 51-ї бригади Павло Пивоваренко. Він наказав їм зупинитись і прийняти бій. Дві БМП розвернулися і почали відстрілюватись. Фактично, вони прикрили відхід решти колони. Сили були надто нерівні. Через пряме попадання БМП загорілася. Всі члени екіпажу загинули, з ними і комбриг Пивоваренко. Залишились назавжди стояти дві БМП на перехресті доріг з хутора Горбатенкове на Новокатеринівку. Тіла тих воїнів, які були зовні, забрали. У тому числі і Пивоваренка. А тіла водія-механіка Ігоря Кушніра, Андрія Саксіна з Львівської області і мого сина Славу Іонова виявила лише 13 вересня 2014 року пошукова група «Чорний тюльпан» під керівництвом Ярослава Тинченка і відвезла у морг. За що ми, родини загиблих, дуже вдячні пошуковцям. Доля ще одного члена екіпажу Сергія Жука з Нововолинська невідома.
Дорогенькі наші, незабутні сини, ми, ваші рідні, Вас завжди пам’ятатимемо.
Надія ІОНОВА, мама загиблого солдата В’ячеслава Іонова
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!