Світлана Сорочук із села Паридуби Старовижівського району горя зазнала чимало. Її доньці Жанні було всього 23, коли загинула від рук свого чоловіка. А тепер ще й над внучкою нависла страшна біда.

Той страшний вечір Світлана пам’ятатиме усе життя. Зустріла доньку з роботи – вона у Ковелі працювала в охороні одного із заводів. Поки йшли додому, говорили про наболіле. Жаннин чоловік вдень спить, а ночами вештається, на роботі не втримується. Напосідати на нього боялися, бо вже відсидів у тюрмі. Тільки прийшли додому, як прибігла односельчанка і попросила, щоб Світлана налаштувала їй телевізор. А коли жінка повернулася додому, то застала моторошну картину.

– Лежить моя донечка закривавлена на підлозі і ледве дихає. «Спасіть мене, мамочко, – просить, – я жити хочу». За 15 хвилин дитини моєї не стало. А зять прихопив Жаннин телефон, її зарплату, сів на велосипеда і втік. Затримали його вже у Ковелі. Зять завдав доньці вісімнадцять ножових ран! Уже пізніше мій чоловік розповів, що спросоння почув з кімнати молодих страшний крик. Вибив зачинені двері плечем і побачив зятя із закривавленим ножем. Засудили вбивцю на 15 років, десять з них він уже відсидів. Де – й знати не хочу. Колись він таки повернеться до своїх батьків, а донечку живою я не побачу ніколи.

У Жанни дітей не було. А після її смерті до Світлани Сорочук переїхав син Ігор із сім’єю. Нова біда прийшла у хату.

– Три роки тому ми побачили в онучки Яночки гульку на нозі, – продовжує Світлана Петрівна. – Думали, що вдарилася або впала з велосипеда. У Луцьку спочатку нас заспокоїли. Але час йшов, а дитині гіршало. Поки дізналися результати аналізів, пухлина збільшилася у шість разів! Дитина перенесла вже  кілька десятків сеансів хіміотерапії, – плаче бабуся. – Курс лікування обходиться у 3,5 тисячі гривень, інколи – вдвічі більше, а часом й усі 12 тисяч. Лікуємо внучку у Луцьку, Києві. І люди допомагають, і в різні фонди звертаємося, і батюшка з місцевої церкви гроші привозив. Кредити брали, корову продали, тільки б Яночці врятувати життя. А гроші тануть, і кінця-краю не видно тому лихові. Зараз син Ігор поїхав у Росію, щоб заробити дитині на лікування. 

Поховавши колись дочку, Світлана Сорочук боїться втратити онучку. Тому просить небайдужих людей відгукнутися на їхню біду. Реквізити, за якими можна перерахувати благодійний внесок через ПриватБанк: рахунок одержувача 29244825509100, код ЄДРПОУ одержувача і банку 14360570, Ігор Іванович Сорочук (батько Яни).