Адаму навіть не снилося, що він знайде дружину аж на іншому кінці світу. Не думала й Оксана Дорошук з Люблинця Ковельського району, що вийде заміж аж в Америку. Тим паче цього не сподівалися її батьки. Адже син збудував хату поруч з батьківською, менша донька живе у Луцьку. А от старша тепер аж за океаном – на землі ковбоїв в американському штаті Техас.
Свекри у Штатах зустріли плакатом «Ласкаво просимо!»
Вісім років тому Оксана керувала відділом економіки у Ковельській міськраді. У той час до них приїхав працювати волонтер від Корпусу миру – 26-літній американець Адам Кейсер. Він досконало вивчив українську, тож вільно спілкувався. Між Адамом та Оксаною були звичайні дружні стосунки, проте все частіше хлопець поглядав на вродливу волинянку. Через півроку знайомства Адам запросив її в Буковель. Серед інших волонтерів на відпочинку була американка, яка вподобала Адама.
Я помітила, як вона з ним фліртує, і тоді зрозуміла, що він мені не байдужий, – зізнається Оксана. – Але додому ми приїхали поки друзями.
Через місяць Оксана святкувала день народження – і відтоді стали зустрічатися. Згодом, після відпочинку у Туреччині, американець зробив волинянці пропозицію. Вінчання і весілля відгуляли в Люблинці. З гостей нареченого були лише друзі-волонтери.
Батьки Адама не були проти нашого шлюбу, – розповідає Оксана. – Вперше ми побачилися, коли вони зустрічали нас в Америці, в аеропорту міста Даллас у штаті Техас. До сліз пройняло, що вони в руках тримали великий плакат, де українською написали «Ласкаво просимо!», хоча мови не знали. Вони цікавляться нашою культурою і мріють побувати в Україні.
Діти люблять гостювати в Люблинці
Адам був за перекладача, бо Оксана не знала англійської. Разом з батьками прожили лише півроку, тому що в Америці так не прийнято. Тепер вони живуть окремо. Проте кожної неділі ходять на обід до його батьків, на якому невістка смакує найулюбленішою стравою – стейком, який готує свекор Джордан. А Оксана натомість пригощає гречкою, яку їсть лише він. Дітей няньчить сама, бо в Америці не заведено, щоб батьки сиділи з внуками, тому що вони самі ще працюють.
Маєш 18 років – іди працюй, було б лише бажання, – каже жінка. – Там ніхто не допомагає дорослим дітям, вони самі повинні влаштовувати своє життя.
Коли Оксана вивчила англійську, пішла працювати в магазин касиром. Що вона українка – дізнавалися по імені, адже у США дуже відома наша олімпійська фігуристка Оксана Баюл.
Ще на весіллі Адам пообіцяв Оксаниним батькам, що їхня донька щороку буде приїздити додому, – і слова дотримує. Коли з чоловіком, коли з дітьми обов’язково гостює на Волині. Хоч і звикла до Америки, все ж сумує за рідною землею. Спілкується з батьками переважно по Інтернету. Найбільше тішаться поїздками в Люблинець діти Джулія та Девід, у селі вони розмовляють лише українською. Адже мама з гордістю в Америці розповідає, що вона українка, не забуває свого коріння і навчає цьому дітей. А ще Оксана мріє, щоб на батьківщині панував мир і не було війни.
Галина ОЛІФЕРЧУК, Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!