Декілька років поспіль Волинське православне братство тверезості імені святого праведного Іоана Кронштадтського спільно з управліннями освіти Волинської обласної держадміністрації і Луцької міської ради проводить конкурс «Краще тверезе життя». Публікуємо один з творів-переможців цього року.
Коли мені виповнилося шість років, я зрозумів значення слів «алкоголь» і «п'яний». Мама розповіла мені, що у тата всередині живе зелений змій, що ця істота зла, а сам тато добрий, просто він не має сили побороти змія. Після того я часто уявляв собі цю тварину і малював її всюди. Один мій малюнок побачив батько. Почувши татове «Тарасе, ану сюди!», я миттю зірвався і побіг до нього. Він запитав мене «Що це за...?» (останнього слова я не пам'ятаю, не знав тоді, що воно означає). Я розповів татові про те, що він добрий, а ця зелена змійка живе всередині нього. І це вона погана, і це вона на мене кричить, а тато не має сили її побороти. Після опису мого малюнка його очі налилися кров'ю... такого я ще не бачив (можливо тому, що мене постійно замикали в кімнаті). Потім почалося найстрашніше.... Я не зрозумів, за що, зате затямив, що змій не лише вміє кричати... Він боляче б'ється... Приборкати його слізьми і словами «Таточку, не треба!» - неможливо. Відтоді я почав думати, як допомогти татові приборкати цю страшну істоту... Я вірив, що у свої шість років зможу перемогти зло. Тільки не знав, як...
Та одного вечора мама сказала мені, що існує Святий Миколай. Це такий старенький бородатий дядько, який виконує бажання слухняних діток. У мене виросли крила: я зрозумів, що є той, хто допоможе мені боротися зі злом. Навіть коли я бачив п'яного батька, то вірив, що ще трошки - і зміючка зникне... Та я пам'ятав, що потрібно бути слухняним, інакше нічого не вийде... Щодня я приходив зі школи і одразу питав у мами: «Що мені сьогодні зробити, щоб бути слухняним?» Вона здивовано на мене дивилася, казала, щоб вивчив усі уроки і допоміг щось. Я усе старанно виконував, а потім приходив батько... зі змієм. Я хутко біг до кімнати і забивався у кут, боячись поворухнутися. Мама плакала, а батько кричав... Ще я чув, здається, удари... А потім важкі нервові кроки до моєї кімнати... Я втискувався у ліжко, накривався ковдрою з головою і думав, чи не видно мене... Душно було, та я боявся навіть поворухнутися... Змій був злющий сьогодні... І він гарно грає у хованки - знайшов мене під ковдрою...
Настало 17 грудня. Мама сказала, що я можу написати листа Святому Миколаю, бо був слухняним увесь рік. Мене переповнювало щастя. Нарешті настала ця мить... Я взяв чистого білого аркуша і почав писати:
«Доброго дня, Святий Миколаю! Маю одне бажання. Мама сказала, якщо я буду слухняним цілий рік, то Ви його виконаєте. А ще - воно має бути недороге. Я не знаю, як це «недороге», але іншого бажання у мене немає... Святий Миколаю, допоможи батькові побороти зеленого змія».
Олена Левчук,
учениця ЗОШ №1
м. Ківерці,
Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!