Останнім часом українці стали цінувати й екологічно чисті продукти, і хорошу воду. В урочищі Острів, що у селі Олександрія Камінь-Каширського району, є криниця, до якої завжди по траві і по снігу прокладена дорога. Називають її Панською.
Місцеві жителі розповідають, що в сиву давнину проходив тими місцями дідусь. І попросив він у людей втамувати спрагу, але йому відмовили. Тоді старенький вдарив посохом по землі, і вибився з неї струмочок, який ставав усе бурхливішим. І так полилась вода, що затопила село. Тоді людям вдалося затулити джерело величезним каменем і врятуватися.
– Кажуть, джерел було два, – розповідає жителька Олександрії, що мешкає поруч з Панською криницею, Марія Філюк. – На горбочку жив чоловік Олександр. Він брав воду з цієї криниці, а його дружина – з калдуба, що неподалік. Чому так, ніхто не знає. Хіба подружжя посварене було? А ще переповідають, що пан, ховаючи від дружини скарб, вкинув у криницю горщик із золотом та прикрив його каменем. На Острові заховані ще якісь коштовності. Правда, тут знаходили старовинні монети.
Те, що потічок виривається з-під каменю, видно неозброєним оком. А ще Марія показує панську спадщину – плантацію сухих квітів, які рясно покрили місце, де буцімто стояв дім.
– Скільки років минуло, а вони не виводяться. Їх назву не знаю, тільки цвітуть гарним червоним кольором.
– До нас по воду з’їжджаються звідусіль, – кажуть В’ячеслав та Ганна Павляшики. – Вона в криниці настільки солодка, що наш зять колись питав: «Мамо, навіщо ви воду засолодили?» А ще сюди приходили люди, щоб помити голову, бо волосся від м’якої води шовковисте і гарно пахне. Джерело ніколи не замерзає.
– Брали воду й на аналіз, навіть табличка з її хімічним складом була, – зітхає Марія Філюк, – та хтось її розтрощив. Пам’ятаю лише, що у воді багато кальцію.
Наталія ЛЕГКА, Волинська область
Фото автора
Передрук забронено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!