Учасники драмгуртка в Седлищі, 1936 рік, в центрі Василь ОКСЮК
Волинь

Волинський сотник армії УНР

26 січня 2019, 10:26
0
1
Сподобалось?
1

Рятував односельчан від поляків та німців

22 січня Україна святкує День соборності. Саме цього дня 100 років тому було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Тисячі патріотів полягло за волю та незалежність України. Серед них – волинянин Василь Оксюк, сотник армії УНР.

Взяв у полон 170 червоних

– Василь Оксюк народився 1894 року в селі Черемшанка Старовижівського району, – розповідає Григорій Оксюк, який зібрав багато інформації про свого земляка. – Він був високого зросту, під два метри. Служив у Першій Петергофській школі прапорщиків.  Поділяв мазепинські погляди, тому йому не хотіли присвоювати офіцерського звання. Тоді Василь Оксюк написав звернення до Верховнокомандувача та перед спеціальною комісією склав важкий іспит. І отримав звання унтер-офіцера чину прапорщика.

У 1917 році полк, у якому служив Василь Оксюк, був українізованим і підпорядковувався наказам Центральної Ради. Волинянин служив у генерала-хорунжого Армії УНР Юрія Тютюнника, став командиром сотні, згодом начальником штабу подільської групи, брав участь у походах проти більшовицької влади. Одного разу він пішов у розвідку з 30 підлеглими вояками і наштовхнувся на  більшовиків, які спали. Без жодного пострілу захопив 170 полонених! Частина з них приєдналися до армії УНР. А під час одного з боїв, коли командири сотень кинули козаків, сотник Оксюк щасливо вивів піхоту.

«Вільна Україна буде»

– Мій батько розповідав, що у 1922 році Василь Оксюк повернувся у Черемшанку. Привіз дві пари коней і заходився господарювати, – продовжує Григорій Оксюк. – Збудував у Старій Вижівці хату, яка ще й досі збереглася, але пожити в ній не встиг. Польська влада недолюблювала сотника за те, що він займався «Просвітою», керував драматичним гуртком.

У вересні 1939 року якісь підозрілі «партизани» організовували операцію проти поляків, що відступали. Запропонували Василю Оксюку бути радником, але він відмовився: «Я чотири роки воював за вільну Україну, з військом воював. А ви хочете з такими силами супроти регулярної армії виступити? Тільки біду накличете. Вільна Україна буде. Але ще не скоро». Ті не послухали кадрового військового й обстріляли польський військовий обоз. Жовніри помстилися – у Черемшанці спалили 11 хат,  «партизанів» знищили.

Вижив у Луцькій тюрмі

Нова радянська влада арештувала Василя Оксюка, пригадавши минуле, і кинула до Луцької тюрми. Вранці 23 червня 1941 року вивели в’язнів і наказали окремо шикуватися політичним та кримінальникам. Священик із Замшан прошепотів Василеві: «Хоч гріх до злодіїв та вбивць приєднуватися, але ти йди саме до них. Може, ще комусь зі своїх підкажеш, як вціліти». Оксюк послухався. Побачив у вікнах, на даху, у дворі в’язниці енкаведистів з кулеметами. Кримінальникам наказали лягти і не піднімати голови. І тут пролунали перші автоматні черги та вибухи гранат. Потім скомандували встати. Навколо були гори трупів, пошматовані тіла, відірвані руки і ноги, розбризканий по стінах мозок, калюжі крові. Кримінальникам наказали йти у свої камери.

– Василь витрусив з матраців солому, скидав її у куток, навісив порожні матраци на двоярусні нари, а сам заховався під ними, – розповідає Григорій Оксюк. – До камери зайшли двоє, поштрикали гвинтівкою у купу соломи і вийшли. Ніхто в’язниці вже не охороняв, камер не зачиняв, бо комуністи відступали. Так Оксюк втік.

Розстріляли у день народження

Коли фашисти зайняли Ковель, Василь Оксюк, надивившись до війни на безчинства більшовиків, пішов на службу у господарську частину  німецької комендатури. Дуже швидко розчарувався у новій владі, та продовжував допомагати людям. Коли німці зібралися забирати кожухи, повідомив про це селянам. Врятував від Німеччини кількох жінок: прилаштував їх білити управу та видав довідки, що вони зайняті на важливих об’єктах.  Двом затриманим чоловікам віддав трофейний мотоцикл, щоб втекли. І таких випадків чимало. Коли у 1944-му Василя Оксюка запитали, чому він не втікає разом з німцями, відповів: «То чужа земля. Що я там робитиму? Та й хіба я завдав комусь лиха, адже жив по совісті?» Повернувся в село і продовжив хазяйнувати.

12 травня 1944 року сотника Армії УНР арештували більшовики. 8 січня 1945 року, в день його народження, Василя Оксюка розстріляли. Дружину та двох синів вивезли у Казахстан, на Волинь вони так і не повернулися. Де похований відважний сотник, ніхто не знає.

Наталія ЛЕГКА, Волинська область

Передрук заборонено!

 

 


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися