Сирієць Мджиб Абет та українка Зінаїда Гасіч познайомилися в Німеччині. Це було кохання з першого погляду. Згодом побралися, у них підростають дві доньки – Лаян і Талія. Нині вони громадяни Німеччини, але щоліта приїжджають до Зіниних батьків у волинське село Солов’ї, що на Старовижівщині. Поки дружина готувалася до повернення в Європу, Маджиб погодився розповісти про свою чудову родину.
Маджиб Абет і Зіна одружилися у мечеті
– Плем’я, яке я представляю, є одним з найчисленніших у Сирії і налічує півтора мільйона родичів, – каже чоловік. До речі, він чудово розуміє українську мову і вільно володіє російською. – Один з предків – двоюрідний брат самого Пророка. А народився я в місті Дерзо (колишня Месопотамія), де зароджувалась цивілізація. Мама – вчителька, батько – електрик, втім, родина небідна, маємо власний магазин. Тому, коли довелося обирати, де здобуватиму вищу освіту, батько вигукнув: «Навчайся, де хочеш, тільки не в Одесі!» Бо він вважав, що в перлині біля моря можна лише розважатися, а не гризти граніт науки.
Чернівці дуже сподобалися Маджибу своєю архітектурою та інтернаціональним складом населення. З червоним дипломом закінчив Чернівецький медичний університет і вже працював у Сирії лікарем, коли пройшов відбір у Тюбінгенський університет – один з елітних європейських вишів, який також закінчив з відзнакою. Там йому випала велика честь захищати докторську дисертацію у світила медицини Флоріана Ланга.
Там, у студентському містечку Тюбінгена, і познайомилися Маджиб та Зінаїда. Дівчина здобувала другу вищу освіту у галузі славістики.
– Як тільки її побачив, серце тьохнуло, – розповідає чоловік. – Через кілька місяців запропонував їй жити разом. Спочатку ми одружились за мусульманським звичаєм у мечеті, адже це важливіше, ніж громадянський шлюб. А згодом на Різдво попливли поромом у Копенгаген і зареєстрували там свої стосунки офіційно.
Досліджує кров
У 2013 році Маджиб Абет захистив докторську дисертацію. А в наступному отримав грант за найкращу докторську роботу. Трудиться в одній із приватних клінік та навчає студентів у Тюбінгенському університеті, де працює і його дружина. А ще досліджує еритроцити крові. І нещодавно винайшов препарат для лікування анемії.
– Поки триває його випробування, сказати назву ліків не маю права, – каже Маджиб. – У разі позитивного результату буде налагоджене серійне виробництво медикаменту. У Німеччині, з якою я пов’язую своє майбутнє, щоб чогось досягнути, потрібно багато і наполегливо працювати. Тому навіть перед сном стало звичкою переглядати щодня по десять наукових праць, вивчаючи досвід фахівців, котрі чогось домоглися у тій чи іншій галузі, зокрема, медицині.
У Солов’ях любить рибалити
Сім’я, діти для волинського зятя, звісно, найважливіше.
– Ваша дружина прийняла іслам? – запитую молодого науковця.
– Ні, залишилася православною. У Сирії не прийнято змушувати або схиляти дружину до іншої віри. Мусульманками є лише доньки Лаян і Талія, адже віросповідання дітей у нас визначають по батьковій лінії. Талія прекрасно розмовляє українською мовою. Вивчила за ці кілька місяців, поки гостювала в бабусі у Солов’ях, – каже Маджиб. – Вона вільно володіє також німецькою, адже живе у цій країні, відвідує дитячий садок.
– Чим займаєтеся на Волині?
– Люблю спілкуватися з родичами, посидіти над Турією з вудочкою, хоч цікавить більше процес, аніж улов. Не проти й тихого полювання, та це виходить дещо гірше, втім, смажені гриби для мене – справжній делікатес.
– Вдалося знайти спільну мову з українською тещею?
– Безперечно, – усміхається, але не коментує, бо, зрештою, у кожній родині має ж бути хоч якась таємниця.
Наталія ЛЕГКА, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!