Сказав працівник «гарячої» лінії СБУ згорьованій матері солдата
- З 29 серпня мені ніхто не може сказати, де мій син - В'ячеслав Анатолійович Іонов, - розповідає мати солдата Надія Юхимівна. - Я телефоную, запитую, а мене всі відфутболюють. Подзвонила на один номер - дали телефон штабу АТО. Зателефонувала - то не той відділ. Дали номер в інший, подзвонила туди - дали третій. З третього послали у Міноборони. Туди подзвонила - вони взагалі нічого не знають. І кому що скажеш?
Безвісти зниклих шукають рідні, а не держава
Остаточно «добила» жінку відповідь чоловіка, коли зателефонувала на безплатну «гарячу» лінію СБУ за номером 0 800 501 482.
- Телефонувала у п'ятницю 26 вересня після 14 години. Чоловік, навіть не подивившись у комп'ютер, каже: «Нічого немає». Я йому: «Що ж то таке, що ніхто, крім рідних, хлопців не шукає?» А він мені: «А чого я маю його шукати, я що, туди його посилав?» Мені так обідно стало. Це що, я свою дитину посилала туди чи він сам просився? Тож АТО йде, а не війна. Значить, там повинні бути працівники СБУ. Вони ж штани протирають у кабінетах, а наші діти воюють?
Знайти хама, який працює на «гарячій» лінії, для працівників СБУ, здається, справа не важка. Подібних випадків взагалі не має бути. Війна не закінчилась. І як там бути хлопцям, коли вони знають, що «тилові криси» готові у будь-який момент змішати з брудом їхніх рідних, аби лишень вони не турбували через «дрібниці»?
Але коли у матері, яка самотужки підняла на ноги двох синів, один пропав безвісти - це зовсім не дрібниця.
Лучанин В'ячеслав Іонов отримав повістку у першу хвилю мобілізації - 11 квітня. Спочатку був в частині у Володимирі-Волинському, потім - на полігоні під Рівним. А далі - схід. Його друг Віталій Махновець загинув під Волновахою. Слава продовжував служити.
- Він був командиром БМП, - каже його мама Надія Юхимівна Іонова. - Спочатку у його підпорядкуванні було дев'ять осіб. А як почали йти у відпустки, залишилось п'ятеро. Я ж дзвонила, казала: «Синок, просися у відпуск». А він мені: «Мамо, немає ж кому стояти. Нас залишилося п'ятеро».
Останній дзвінок від Слави був 28 серпня. З ним говорив молодший брат Валерій. Іонов стояв на шостому блокпосту під Многопіллям. Сказав тільки, що перекидають, а куди - ні слова. Як з'ясувалося згодом, хлопець був у самісінькому пеклі - Іловайському котлі. Вони виходили з оточення у другій колоні 29 серпня. У БМП влучив снаряд. Машина загорілася.
- Перша проскочила, третя, а та, де був мій Славко, загорілася. Таке «щастя». Хлопці розказували, що бачили, як вони звідти вискочили. У генерала Рубана підтвердили, що Кушнір, який був у БМП, у полоні. Там ніби і Жук. Про Саксіна достеменно не відомо. Про мого взагалі нічого ніхто не говорить. Ніби його й не було. Я думала, що десь теж у полоні. Але надію почала втрачати, коли волонтери знайшли Петра Білеця із Рівненщини у морзі Запоріжжя. Він весь обгорілий, а фотографія у формі залишилася. Так і впізнали. Уже й поховали.
Мати солдата каже, що родина змушена сама шукати хлопця. Ті, кому належить це робити - не кують не мелють. Менший брат ходить розпитує тих, кого звільнили з полону, родичі бігають по госпіталях Львова і Києва. Змогли навіть знайти контакти якогось чоловіка у Донецьку, щоб «сходив» у ДНР і дізнався, чи Славко живий. Сама мама збирається їхати на схід, аби обійти тамтешні морги.
Хто дав право хоронити без дозволу батьків?
Історія ж про те, як згорьована мати здавала зразок свого ДНК, взагалі шокує. Виникає тільки одне питання: у якій державі ми живемо?
- Воєнком сказав моєму сину, що треба три каплі крові капнути на стерильний бинт, запакувати, покласти у конверт і здати у військкомат. Вони його відправлять. Я сама проколола собі пальця шприцом, крапнула кров на бинт. Син завіз у військкомат. Потім уже дізналася, що це неправильно.
Надія Юхимівна - проста жінка. Про що думали у військкоматі, коли просили принести конверт з бинтом?
Як з'ясувалося, донедавна взагалі не було нормативно-законодавчих підстав для проведення забору ДНК у рідних тих, хто пропав безвісти.
- Працівники судово-медичної служби мають право відбирати кров для подальшої генетичної ідентифікації загиблих у зоні АТО лише на підставі постанови судово-слідчих органів, - прокоментував заступник директора Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи Андрій Савченко. - З цим зараз проблема. Генпрокуратура розробляє нормативну базу. Без відповідного правильного оформлення документів у родичів можуть у подальшому виникнути проблеми із соцвиплатами. Ми ж готові хоч завтра взяти зразки.
Допоки прокурори думають, як оформляти справи, у Дніпропетровській та Запорізькій областях десятками хоронять безіменних солдатів.
- Добиває те, що наших дітей без дозволу батьків хоронять, - каже Надія Юхимівна. - Не було їм місця живим на землі, кинули як гарматне м'ясо. Не можуть їх і після смерті по-людськи дати похоронити.
Наталка Слюсар,
м. Луцьк
Всім, хто хоч щось знає про долю В'ячеслава Іонова з 51-ї ОМБ (3-й батальйон, 8-ма рота), який зник при виході другої колони з-під Іловайська 29 серпня 2014 року, рідні просять зв'язатися з ними. Особлива прикмета: червона родима пляма біля правого ока.
Телефони: 093 5061444, 099 069 05 57, 097 410 49 40.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!