Іван МИКОЛАЙЧУК і Ліліан САБАТЬЄ
Волинь

Як актор Миколайчук луцьку куму в шампанському купав

22 червня 2018, 17:38
0
0
Сподобалось?
0

Волинські дороги відомого митця Івана Миколайчука

1985-го, у червні, коли Іван Миколайчук відзначав день народження, він три дні провів на Волині. Приїхав з французькою телеведучою і акторкою Ліліан Сабатьє, щоб відшукати сліди волинянки Катерини Ясенчук, про яку вирішила зняти фільм. А режисером фільму запропонувала стати Миколайчуку.

Французький фільм про волинянку

Про Катерину Ясенчук француженка прочитала у газеті.  Ця молода волинянка у 1910 році емігрувала з дитиною до США. Вона ходила від ферми до ферми найматися, хтось давав щось поїсти, але сталого заробітку не було. Тоді їй порадили їхати до Чикаго, де є заводи. І там у магазині вона загубила свого трирічного синочка і почала плакати-голосити. Її прийняли за божевільну і відправили у психіатричну клініку. Вона прожила там 46 років. Одного дня з інспекцією у медзаклад завітав чиновник міністерства охорони здоров’я. Він ішов по коридору – і почув українську пісню. У палаті, де всі стіни були у вишиванках, співала жінка. Цей інспектор мав українське коріння, але ніколи не був в Україні. Він став приходити до Катерини у клініку. Жінка співала пісні, розповідала про українські звичаї. Згодом вона вийшла з божевільні – її визнали здоровою.

Ліліан Сабатьє трохи недолюблювала Америку, тому задумала, щоб перша серія була у чорно-білих кольорах про перебування в страшній Америці, друга – у кольорі і розповідь про Україну. Іван Миколайчук і Ліліан хотіли знайти село на Волині для зйомок фільму. Їх повезли у показове село Березовичі біля Володимира-Волинського, потім  у Ратнів у Луцькому районі. Їх там добре приймали, вони виступили перед людьми. Але треба було старовинне українське село з хатами під стріхами. Хоч таких тоді на Волині вистачало, але партійці не могли допустити, щоб іноземка побачила радянські «злидні».

Кадебісти у поліське село не пустили

І через 30 літ Борис Ревенко (вже покійний, на жаль), який керував кіностудією «Волинь», з блиском в очах згадував зустріч з Миколайчуком.

– Заходить Іван до кіностудії. По всьому бачу, що сердитий. Замість привітання кажу: «Вавилон ХХ!» Він подивився на мене, погляд з-під густих брів трохи потеплішав: «Мав такий гріх».

А потім волинські кіношники крутили Іванові свої фільми про невідому Волинь: про купальські традиції, народних майстрів, вечорниці у поліському селі Карпилівка, на які поліщуки приходили ще у постолах і народних строях. Настрій у Миколайчука після перегляду значно покращився.

– Це було те, що він шукав, – згадував Борис Павлович. – Його дістали хлопці з КДБ, які слідом ходили, тільки в готелі, коли йшли спати, «хвіст» зникав. Тому на кіностудії з ним зустрічалися вночі. Ми купили французький коньяк, вино «Ркацителі», багато чорниць, бо Ліліан їх дуже вподобала. Іван був розкутий, але дуже багато курив. Потім затанцював ось на цьому столі чечітку. А під ранок ми каталися на велосипедах по нічному Луцьку довкола пам’ятника Лесі Українці. Ми друкували для Ліліан та Миколайчука фотографії хат під стріхою, бо у Карпилівку їх, звичайно, не пустили. Француженка заспокоювала Івана: «Не переживай. Я тобі під Парижем збудую українське село».

А через два роки Івана не стало. Після того з Ліліан не було жодних контактів. Волинські кіношники розшукували її через посольство, надсилали листи, але вони поверталися з відміткою: «Адресат вибув».­ Чули, ніби вона ще раз приїздила в Україну і хотіла зняти свій фільм, але десь у Центральній Україні. Ревенко пробував знайти у селі Прилуцьке слід Катерини Ясенчук, героїні не знятого фільму Миколайчука. Але людей з таким прізвищем там не було...

Мама думала, що син творить образи – ікони

Є людина в Луцьку, якій пощастило знати геніального українського актора і режисера Івана Миколайчука ще в юності. Це народна артистка України, акторка Волинського академічного обласного музично-драматичного театру імені Шевченка Людмила Приходько. Іван Миколайчук – її кум: він хрестив її сина Славка.

– Ми познайомилися, коли ще були студентами Київського театрального інституту. Микола Стефурак, мій майбутній чоловік, з Іваном були земляками. Іван жартував над Миколою: «От якби Люся жила у твоєму чи моєму селі, я б її у тебе відбив!» Бо хлопці з їхніх сіл часто за дівчат билися. Миколайчук чудово ставився до мене: «Ти ж Богом обрана. У тебе немає недоліків!». Коли ми з Миколою одружилися і в нас народився син, Іван став його хрещеним батьком. У домашньому альбомі зберігаємо його фотопортрет з підписом: «Моїм кумам, моєму хрещенику! На добро! Перед снігом. 1971 р.» Чому перед снігом? У цьому – весь Іван.

– А це правда, що Миколайчук купав Вас у шампанському?

– Правда (сміється – авт.). Це було після народження сина. Я вже працювала у Полтавському театрі, а Микола мій ще навчався на режисера, тож ми три роки жили між двома містами. Якось приїжджаю до Києва, а Миколайчук якраз отримав премію Ленінського комсомолу імені Островського. Він каже: «Кума, я премію одержав! Я зроблю для тебе ванну з шампанського ». Думала, жартує. А він справді послав за двома ящиками шампанського. Налили ванну – і мене туди опустили!

 У Івана велика сім’я була. Ми часом приїздили до них, а він удень спить зморений – були нічні зйомки. Сестра каже: «Не будіть! Бо буде як невиспана дитина вередувати». Сім’я ставилася до нього дуже тепло. Якось мама каже: «Іване, я читала в журналі, що ти образи ліпиш. То, може, якого образа нам додому привези». Вона думала що то ікони творить. Ще один випадок, теж Миколайчуки розказували. Дзвінок у двері — стоїть незнайомий вуйко: «Добрий день, Іване! Ну, що, зазнавсі?». Запросили дивного гостя до столу, кавою пригостили, сто грамів налили. І з’ясовується, що Іван був десь у селі на зустрічі з глядачами і казав: «Заходьте, приїжджайте до Києва». От чоловік взяв і приїхав! Минуло стільки літ, а я й досі пам’ятаю його усмішку, потиск руки, його неймовірне ставлення до жінки! Де і хто його цьому вчив – не знаю. Він був хоч і сільським хлопцем, але інтелігентом. Давньогрецькі філософи писали, що це «той, що розуміє». Іван був саме таким.

Ніна РОМАНЮК, м. Луцьк

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися