Волинь

Дорослий чоловік виглядає, як восьмирічний хлопчик

5 жовтня 2005, 00:00
0
0
Сподобалось?
0
Одного разу його біологічний годинник зламався. У сім років Сашко Галотін виглядав, як трирічний малюк, а у дванадцять його приймали за дошкільня. Тепер його вага не перевищує 25 кілограмів.
Хвороба, якою він захворів, до цього часу не вивчена. Тридцять років батьки Сашка шукають засоби, як допомогти синові. Але всі – від медичних світил до знахарів – визнали свою безпомічність. І залишився він один на один зі своєю долею.


У біді винен димедрол?

Любов Галотіна разом з чоловіком і сином живуть у кримському селищі Рибаче в будиночку біля самого моря. Раніше заробляли гроші, здаючи кімнату приїжджим. Але зараз вже небагато охочих  знімати кімнату без гарячої води та інших зручностей. Сім’я займає невеличку кімнатку. Старий телевізор, залізне ліжко, дві старі тахти та шафа – ось і весь домашній скарб. Сашко в сім’ї Галотіних – наймолодший. Старший син живе в Кореї, донька працює бухгалтером на базі відпочинку в сусідньому селищі.
Перших двох дітей Люба Галотіна виносила і народила легко. А ось з третім, Сашком, страшенно намучилась. Під час вагітності у неї почалося свербіння. Лікарі виписали таблетки, але вони не допомагали. До того ж, мучило безсоння. Тоді лікарі порадили пити димедрол. Люба не знала, наскільки небезпечний цей препарат, і ковтала пігулки цілими жменями. Ці ліки стали для неї спасінням, але вони ж і загубили її Сашка.
Пологи були важкими. Вона ледь не померла. І з дитиною було негаразд. Всі діти, які лежали поруч з її сином, швидко набирали вагу, ріст, а її малюк за два місяці не додав ні грама.
Коли Сашкові виповнилося чотири місяці, лікарі нарешті визначили захворювання. Сказали, що ця вада передається спадково. Сашкові прописали дуже багато ліків, однак вони не допомагали. У сім років він виглядав, як трирічна дитина. Тільки у два роки навчився сидіти, а у три – став на ноги, однак ходити самостійно ще довго не міг.
У 1983 році голова сільради привів до Галотіних юнака і дівчину, які займались нетрадиційною медициною. “Може, вони вилікують твого Сашка”, – обнадіяв він Любу. Дві години вони крутили Сашка, вправляли йому хребці, робили якийсь масаж. Наступного дня поїхали.
Увечері того ж дня Любов Петрівна із Сашком пішли прогулятися парком. Несподівано хлопчик вирвав руку і побіг. Мати кинулась за ним: “Сашко, почекай!” А він у відповідь: “Сам піду”. Це були його перші слова і найщасливіший день у житті Любові Петрівни. Вона сподівалась, що тепер все піде нормально.
Минуло двадцять років. Сашко трохи підріс, але зовні майже не змінився.

Прокляття лікувала київська цілителька

Коли Сашкові виповнилося тринадцять років, у нього стався перший напад. Його всього трусило, він марив і кричав: “Мамо, прожени цих людей, вони роблять мені боляче!” Це було жахливо. Відтоді кожного місяця з настанням повного місяця в Сашка починались ці незрозумілі судоми з видіннями. Побоюючись за життя дитини, Любов Петрівна знову почала шукати лікарів. Під Києвом їй вдалось розшукати знамениту на всю Україну цілительку.
Жінка читала молитви над Сашком, водила руками і зняла цю недугу. Однак ненадовго. Вона сказала, що треба кожні чотири місяці приїжджати до неї, щоб остаточно позбутися цієї хвороби. Але через нестачу грошей на черговий сеанс Любов Петрівна із сином не змогли приїхати, і через кілька днів почалося страшне. Сашко знову марив, кричав.
Наступного дня Любов Галотіна позичила гроші і поїхала до Києва. Цілителька подивилась і з гіркотою сказала: “Я  ж вас попереджала”. Однак почала знову читати молитви, виливати гарячий віск. Потім підняла голову і приречено сказала: “Допомогти вам неможливо. На вашому старшому синові висить два величезних хрести, на молодшому – один”. Вона сказала, що хтось дуже давно прокляв рід по чоловічій лінії. І тут Любов Петрівна згадала слова лікарів про генетичне захворювання. Усе збігалось.
В лікарні їм пояснили, що у дитини епілепсія і вилікувати її неможливо. Можна тільки підтримувати стан сина сильнодіючими медичними препаратами. Шість років вони тримаються. Сашко жменямим п’є ліки.
Хлопчика не приймали в жодну школу. Коли йому виповнилося 18 років, до них додому стала приходити вчителька. Але Сашко категорично відмовився з нею займатися. Через рік його віддали у спецшколу неподалік Сімферополя. Вихователі промучились з ним півтора року. За цей час Сашко так і не зміг вивчити хоча б одну букву. Лікарі порадили залишити Сашка у спокої, адже все одно ці знання йому в житті не знадобляться.
– Були б гроші, ми б найняли приватних вчителів, – каже Сашкова мати. – Адже таким чином ми прирекли свого сина на загибель. Що він буде робити, коли нас з батьком не стане поруч?  Він зовсім не пристосований до побуту. Сашко, як восьмирічна дитина. Правда, гроші якось навчився рахувати. Що цікаво, сила у нього, як у дорослого чоловіка. Коли батько ремонтував будинок, Сашко допомагав: важкі дошки тягав, ящик з цвяхами.
«Мені треба дітей народити», – каже Сашко
В селищі маленького Сашка знають всі. Однак дружбу заводити з ним не поспішають. Але йому це й не потрібно. Коли інші діти граються в піску, то Сашко стоїть осторонь і більше дивиться на дорослих чоловіків. Мабуть, природа бере своє.
Сашко не відчуває таке поняття як час. Він для нього наче зупинився. Може по кілька діб не спати. Багато часу проводить в компанії 50-річних чоловіків, які зранку виходять в море, а увечері повертаються з дрібною рибою і мідіями. Рибалки шкодують, що мати не пускає Сашка з ними в море. “З нього б хороший рибалка вийшов”, – впевнені вони. Сашко допомагає розвантажувати баркас: кладе на спину величезний мішок з рибою і тягне у найближче прибережне кафе. Чоловіки вважають, що він не такий уже й дурний. Коли вони розказують анекдоти, то Сашко сміється над кожним словом, а іноді й сам може ляпнути таке, що чоловіки за животи хапаються. А одного разу на поминках вони налили Сашкові горілки. Він тільки пригубив і поставив склянку.
– Мені не можна, – пошепки сказав одному з них. – Я й так весь хворий, а якщо буду пити – взагалі помру. А мені ще треба сім’єю обзавестися, дітей народити та матір доглянути.
А ще Сашко – головний на пляжі по пляшках. Він бігає по смітниках і вишукує порожні пляшки для вина. Йому за одну таку бабки гривню платять. А він всі гроші віддає матері.
Десять років тому лікарі не сумнівались: “До 18 років протягне – і слава Богу. Такі люди довго не живуть”. На щастя, їхній прогноз не справдився. Скільки ще років проживе цей невеличкий чоловік – нікому невідомо. Ось тільки як складеться його доля, якщо хлопця не сприймають діти і не визнають дорослі...
Діагноз Сашка – гіпофізарний нанізм, тобто нестача гормонів росту. Причину порушення секреції гормону росту встановити дуже важко. Це може бути і травма при народженні, і спадковість, і звичайна травма голови. При цьому захворюванні необхідне гормональне лікування. Однак воно дуже дороге: до 20 тисяч доларів в рік.
Діагноз Сашка – гіпофізарний нанізм, тобто нестача гормонів росту. Причину порушення секреції гормону росту встановити дуже важко. Це може бути і травма при народженні, і спадковість, і звичайна травма голови. При цьому захворюванні необхідне гормональне лікування. Однак воно дуже дороге: до 20 тисяч доларів в рік.

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися