П’ятого жовтня у п’ятницю владиці Ніфонту виповнилося б сімдесят років. На превеликий жаль, більше півтора з них його вже немає на цій землі. Проте Ніфонт так багато зробив для духовності, віри, допоміг обездоленим, сиротам, бідним та нещасним, що ніякому виміру не підлягає і залишиться у серцях та душах сотень й тисяч людей ще на довгії і довгії літа.
Вперше почув про Ніфонта у далекі сімдесяті роки минулого століття, коли ще був студентом. У моєму рідному селі Рудка-Козинська Рожищенського району з’явився священик, якого у нас називали по-сільському – «монах». Ходив завжди в чорному, на перший погляд був трохи відлюдькуватим, та, як потім виявилося, дуже дружелюбним та привітним. Легко йшов на контакт з людьми, умів знайти мову й з маленькими руденцями. Односельчани захоплювалися його проповідями: глибокими, переконливими, щирими. У церкві явно людей погустішало.
Особливо ревною віруючою була моя мати, котра практично не пропускала жодного богослужіння. Уже значно, значно пізніше, коли відзначали 175-річчя нашого храму, а митрополит Ніфонт був керуючим Луцькою і Волинською єпархією, показав мені навіть місце, де мати постійно стояла у церкві й молилася. Вважаю, то говорить не лишень про хорошу пам’ять, а й про велику повагу і шанобу до своїх вірян.
Пам’ять вихоплює ще один спогад про владику. Його вражаючі богослужіння не могли не зацікавити, не збудити віру у простих людей. Їхня кількість неймовірно зростала. У Рудку-Козинську потягнулися жителі з навколишніх сіл, земляки батюшки зі Старовижівщини.
Зрозуміло, що тодішній совєцькій владі це було не по носі. Вона, як могла, утискала священнослужителя, цькувала. Одного разу спорядили в обкомі пропагандистську групу на боротьбу з «попом Ніфонтом». Туди увійшов мій колега Феодосій Мандзюк. Він з посмішкою потім розповідав, який же блідий вигляд мали браві агітатори на фоні простого монаха. Він легенько заганяв їх у кут своїми переконливими аргументами. Бо добре підкований не лише з релігійних питань, а й марксистсько-ленінської теорії. Хто б міг подумати, що простий сільський священик передплачує тринадцять періодичних видань! Так що був у курсі усіх політичних і життєвих подій країни. Виписував і журнал «Вопросы марксистско-ленинской философии», якого приходило на район всього три примірники – крім Ніфонта, ще у райком партії та читальний зал районної бібліотеки.
Звичайно, високі організаторські здібності, духовна глибина, теоретичні знання релігієзнавства, ораторський талант не могли бути непоміченими, і Ніфонта висвячують у ранг єпископа та переводять керувати Хмельницькою єпархією, а пізніше – Волинською. Отут-то доля знову нас звела. «Вісник+К» – чи не єдина газета в регіоні, котра вела і веде сторінку «З Богом у серці», причому висвітлюємо життя і діяльність різних конфесій. До честі Ніфонта, він з розумінням ставився до цього. Завжди казав: «Я розумію, у вас різні читачі, і ви маєте писати про всіх віруючих, їхні інтереси». Це вкотре свідчило про його мудрість, розважливість, далекоглядність.
Та особливо мене потрясла, вразила поїздка на Святу землю у складі паломницької делегації на чолі з владикою Ніфонтом. П’ять літургій, з них три – біля Гробу Господнього, п’ять сповідей і причасть, відвідання найголовніших місць, пов’язаних з життям Ісуса Христа. І все це з коментарями, розповідями владики. Таке не забудеться до останніх моїх днів.
Не можу, не маю права оцінювати внесок митрополита Ніфонта у церковне життя, але можу з певністю сказати, що він залишив у серцях волинян величезний слід, посіяв багато добра, тепла, віри. Такі люди назавжди залишають не лише добру пам’ять, а й славні справи.
Царство Вам небесне, владико! Переконаний, що ви саме там і продовжуєте допомагати й захищати свою паству.
Євген ХОТИМЧУК, Волинська область
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!