За голову фаната «Волині», а нині відомого волонтера, сепаратисти дають чималу грошову винагороду
Волинь

За голову фаната «Волині», а нині відомого волонтера, сепаратисти дають чималу грошову винагороду

31 жовтня 2014, 14:26
0
0
Сподобалось?
0

Днями «Українська правда» опублікувала об'ємне інтерв'ю з одним із співзасновників відомого об'єднання волонтерів «Народний тил» Романом. У Луцьку його знають як активного фаната ФК «Волинь». Нині Роман мешкає у столиці і оперує мільйонами у волонтерській роботі. Ми подаємо матеріал про нашого земляка практично без змін.

«Завтра знову їду на передову. Не можу сидіти в Києві більше тижня", - скаржиться 29-річний Роман Сініцин.

Кожному, хто хоч трохи цікавився волонтерськими проектами для армії, це ім'я добре знайоме. Хоча ще донедавна фото одного зі співзасновників ініціативи «Народний тил» не можна було знайти в мережі. Навіть прізвище колишнього інтернет-маркетолога Романа - не справжнє, а його старий псевдонім у Facebook.

Така конспірація допомагає в роботі: Сініцин - один зі співзасновників «Народного тилу» і забезпечує українську армію на передовій усім необхідним. Сепаратисти вважають Романа та його друзів своїми особистими ворогами - обіцяють заплатити грошову винагороду за піймання волонтерів «Народного тилу».

«Зараз сєпари щось нарили - знайшли моє справжнє прізвище, де я живу й навіть номер закордонного паспорту. То я вже не приховую зовнішність», - посміхається волонтер. Потім чемно перепитує: «Нічого, якщо я закурю?..»

У кімнаті керівника «Народного тилу» Георгія Туки, де ми розмовляємо пізно ввечері, часто палять. Нічого дивного - робота у волонтерів нервова, іноді доводиться їздити під обстрілами. Хоча військові волонтерів оберігають - не пускають туди, де дуже небезпечно. Та іноді це не допомагає.

«Он, там - Андрій Захаров, він під обстрілами заїжджав на фурі під Савур-Могилу, одчайдушний такий. А що робити, якщо у хлопців нічого не було?» - пояснює Сініцин.

Самого Захарова в коловороті волонтерської метушні не видно - десятки людей у невеликому приміщенні на вулиці Жилянській, 68, щось записують-фасують-передають. Офіс «Народного тилу» схожий на справжнісінький мурашник із тих, хто хоче допомогти військовим - грошима, продуктами, ідеями, своїми розробками.

«Недавно сюди на склад нам привезли форму, яка чимось посипана, і її не видно в тепловізор. Ми передали в полк спецназу, хлопці сказали: «Круто, давайте ще». Сюди приносили ще «кішки», аби знімати міни. Безпілотники приносять, а ми вже передаємо їх на фронт», - перелічує Сініцин.

У «Народного тилу», що був створений у липні, зараз є вже окремі самостійні напрямки роботи:

- «Крила народного тилу» займається безпілотниками;
- «Колеса народного тилу» постачанням машин для фронту та їхнім ремонтом;
- «Медичний народний тил» постачає в зону АТО аптечки, зібрані за натівським стандартом.

Створили навіть «Мистецький народний тил», що проводить аукціон з продажу робіт відомих художників.

Сама спільнота не має чітко організованої вертикальної структури - така собі «Запорізька Січ», що допомагає всім.

«От нам треба було купити 50 касок. Ми не домовились між собою - і Георгій купив 50 касок, і я купив 50. Але вони не пропадуть: усі сто касок потраплять на передову», - розповідає Роман.

Оцінити розмір витрачених грошей на допомогу армії хлопцю важко - як і всім волонтерам, які довго та на постійній основі допомагають військовим. «На око2 Роман оцінює так: «Лише через мої руки пройшло десь 6 мільйонів гривень».

«Перші великі гроші - 30.000 гривень, мені дав бізнесмен з Дніпропетровська. Зараз він сам воює в Донецькому аеропорту, і вже я вожу йому передачі», - розповідає Сініцин.

...На дворі - майже північ, в «Народному тилу» затихає активний рух, волонтери розходяться перепочити, а ми домовляємось з Романом продовжити розмову іншим разом.

Наступного разу ми зустрічаємося із Сініциним перед самими виборами - і він знову збирається на передову. На складі «Народного тилу» з-поміж тюків із номерами батальйонів і бригад - пакунки з помітками «Рома. Пєски». Ці речі хлопець має відвезти на передову під Донецьк. А ще - дальномір і фільтр, через який можна пити воду з калюж (бійці замовляють і таке).

Як і більшість волонтерів, Рома дуже втомлений. Він уже не згадує футбол (хоча раніше був затятим уболівальником), інтернетівські проекти (хоча до волонтерства його знали як інтернет-гіка), і подорожі (хоча раніше був активним мандрівником). Тепер його поїздки - на фронт і до Києва.

- Чи витримаю я, якщо все затягнеться на кілька років? Чесно кажучи, не знаю. Увесь час думаю: от за тиждень-півтора-два все закінчиться, і життя повернеться в звичне русло. Уже 5 місяців, а кінця краю не видно. І такий самий стан у багатьох волонтерів і бійців.

- Розкажи, що найбільше тішить.

- Найприємніше, коли твої «старі» підшефні кажуть: "Пацани, нам уже нічого не потрібно, заїжджайте просто кави поп'ємо». Таке вже кілька разів було, заїжджаємо. Або бронепластини привозять прострелені, шоломи. Дивишся на ці пластини й розумієш, що ти не дарма все це робиш.

...Знаєш, у нас зараз багато бравурних статей, а насправді і на фронті чимало проблем. Ми, наприклад, знаємо, що десь 20-30% нашої допомоги або розкрадається по дорозі, або з перепродається самими військовими. Є ще й симулянти, які дзвонять і представляються супер-військовими, ми провіряємо й виявляється, що людина взагалі косить від АТО.

- Ви вже звикли до того, що 20-30% не потрапляє до військових?

- А що із цим зробиш? Ми поставили на фронт, а вони взяли й перепродали... Усе, як у мирному житті: є ті, хто робить, - а є, хто наживається.

І нахабні трапляються. Он, нещодавно нам дзвонили: дайте 40 ліжок! «Терміново потрібні» 40 ліжок - на фронт, в окоп...

Є такі підрозділи, до яких ніколи волонтери не доїжджають. Привезеш їм теплого одягу й трохи кави, і вони по кілька разів дзвонять і дякують. А є дуже розбалувані: надсилають заявку, ми її закриваємо на 40-60%, а вони потім дзвонять і в трубку нам: «Ви не все замовлення виконали!»

- Командири знають, що волонтери все зроблять, з-під землі дістануть...

- У нас була ідея, що треба в АТО передавати якусь методичку, як вибивати з Міноборони постачання. Думаємо возити по пачці паперу А4, аби бійці писали писульки бюрократам. Це взагалі позиція Давида (Арахамії, керівника Ради волонтерів при Міноборони, засновника «Народного проекту» - авт.) - якщо Міноборони щось не дає, тиснути на чиновників у ручному режимі через волонтерів, мовляв, чому в підрозділі нема, якщо на складах є?

Хоча Міноборони почало закуповувати теплий одяг.

- Розповідають, що вже 80% потреб у теплому одязі покрили.

- Нема 80%, як рапортують, але відсотків 20 є. Я б дуже хотів, аби Міноборони забезпечило теплим одягом, а я буду тепловізори возити. Та поки що не вдається - потреби в теплому великі.

Нормальний комплект теплого одягу - спальники, термобілизна, теплі берці й так далі - коштує мінімум 2 тисячі гривень. От і виходить так, що з початком перемир'я надходження скоротились мінімум удвічі, а потреби зросли мінімум утричі.

Але якщо ти ходиш у холодних берцях, тобі не до тепловізора - зляжеш від холоду за пару днів.

- Раніше ти розповідав про контрабанду, що найважче перевозити машини. З касками й БПЛА не так складно - можна «мурашкою», можна в розібраному стані у валізі, а от із машинами так не вийде. Зараз легше?

- Усе майже так само, хоча стало трохи легше. Якось митники нам казали: «Скільки можна, АТО не гумове!» Був випадок, коли перевізник віз нам каски, з нього почали вимагати 10 євро за кожну.

На митниці нічого не помінялось. Насправді є схеми, на яких вони заробляли. А тепер машин заїжджає багато (їх і потрібно багато), а митники ніби ці гроші втрачають. Звісно, їм цього не хочеться.

- Скажи, що вам зараз потрібно? Гроші?

- Мене найбільше тішить, коли приносять усе в готовому вигляді. Хай закуповують самі - спальники, термобілизну, віддають нам, а ми передамо на фронт. Бо, маючи гроші, потрібно ще витратити час, аби все купити, забрати, відсортувати.

Хоча люди в нас добрі, допомагають як можуть. Коли волонтери в АТО броньовики відганяють, або з митниці везуть - люди просто підходять, дають гроші «на солярку». І так постійно.

- А що бійців найбільше тішить?

- Найбільше радіють картам «Бий падлюку», мішеням із Гіркіним, малюнкам дітей, листам від дівчат (сміється).

Про волонтерів із Донбасу

У нас в «Народному тилу» багато луганських і донецьких. Кілька місяців головною по господарчим товарам (мило, шкарпетки), була жінка родом із Луганська. У неї там бізнес залишився, нерухомість, автівки - а вона в нас «господаркою» займалась. Я дізнався про те, що вона з Луганська, уже після того, як вона поїхала в Іспанію до родичів.

Пакуванням на складі в нас займається Наталя. Вона відповідає за списки, комунікацію з підрозділами. Враховуючи, що кількість підрозділів дуже зросла, дівчина дуже втомлювалась. Увечері до нас часто заходив програміст Сергій, теж родом із Луганської області. Так от, нещодавно він звільнився з високооплачуваної роботи, щоб допомагати на складі, бо бачив, що Наталя почала «зашиватись». Тепер удень він на складі, а вночі «фрілансить».

Про місцевих

У Луганську сепаратисти, наприклад, активно шукають стрілка, який самотужки полює на терористів. Є кілька знайомих жінок із Костянтинівки, які під час окупації й військових дій збирали в себе вдома поранених. Загалом у цьому підпільному госпіталі вони виходили 27 бійців із різних підрозділів.

У вже звільненому Краматорську в нас була ціла спільнота. Жінки вдома готували гарячі страви, а четверо чоловіків сідали на машини й розвозили, начепивши на себе георгіївські стрічки. Для Едика й Сергія це не так просто закінчилось - вони потрапили в полон до сєпарів. Урешті-решт ми їх обміняли.

Народний тил у цифрах

30-40 волонтерів, які регулярно працюють у цій спільноті, з початку військових дій на Донбасі:

- закупили й доставили на передову кілька тон форми, 400 касок, стільки ж броників;

- 50 тепловізорів;

- 70 нічних прицілів, один комплекс наведення цілей для полку спецназу вартістю 7 тисяч євро. В Україні таких лише кілька штук, замовили ще 4 такі комплекси;

- 30 машин, з них 7 повністю обшили бронепластинами, ставили куленепроникне скло;

- 3337 індивідуальних аптечок, зібраних за натівським стандартом;

- 8 безпілотників;

- «Мистецький народний тил» продав картини й купив два тепловізори, зараз купують теплі речі;

- «Народний тил» намагається підтримувати вітчизняного виробника, і за рахунок їхніх замовлень працевлаштовано кілька десятків людей. Йдеться про відшив розгрузок, підсумків, виробництво спальників, карематів, теплих берців (спільно з «Народним проектом» Давида Арахамії), теплої білизни, балаклав тощо.


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися