Знайдений в Афганістані полонений волинянин Ігор Білокуров може бути вигадкою заради отримання викупу

Знайдений в Афганістані полонений волинянин Ігор Білокуров може бути вигадкою заради отримання викупу

Волинь

У лютому практично усі українські ЗМІ облетіла радісна звістка – в афганському полоні знайшовся колишній український військовий. Особливо радісно цю звістку сприйняли на Волині – у селі Велика Глуша Любешівського району. Адже знайшли нібито тутешнього жителя Ігоря Білокурова, який вважається зниклим безвісти з 9 квітня 1988 року. Днями, з метою повернення Ігоря Білокурова, місцеве ім’я якого Амріддін, в Афганістані побувала експедиція. У ній були голова Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович та Андрій Кадун – чоловік який перший отримав інформацію про ймовірне перебування Білокурова у полоні.

Після повернення з Афганістану вони дали ексклюзивне інтерв’ю телеканалу «Аверс» і їхні заяви – є висока ймовірність того, що Амріддін зовсім не волинянин. Навіть припустили, що афганці затіяли цю гру заради отримання викупу й готові були «продати» таким чином свого рядового бійця. Мова спершу йшла про 5 тисяч доларів, але ставки постійно зростали в геометричній прогресії.

Андрій Кадун розповів, що підозрював обман ще після першого повернення з Афганістану, коли почав збирати інформацію про Ігоря Білокурова в Україні. Перше, що кинулося в очі – зріст. Волинянин був кремезної статури зі зростом 182 сантиметри. Амріддін же має зріст максимум 172. Але надія жевріла, адже прізвисько у чоловіка «рускій».

Також попередньо афганці давали інформацію про те, що Амріддін немає родини. Пізніше ж з’ясувалося, що він є громадянином Афганістану, має жінку і п’ятьох дітей

До речі, початкову інформацію про Амріддіна-Ігоря Кадуну надавав його командир, а фактично власник. Він детально розповів про те, як його взяли у полон, казав слова «Волинь», «Україна».

Андрій Кадун припускає, що 30 років тому саме це угруповання справді полонило Ігоря Білокурова, адже досить детально володіють інформацією про нього.

Цілком ймовірно, що керівник загону, до якого належить Амріддін, не розраховував на те, що українці настільки серйозно візьмуться за перевірку особи. Але крайня поїздка Павловича та Кадуна до Афганістану фактично проходила у режимі офіційного візиту. Вони прибули у місто Мазарі-Шаріф.

Забезпечував поїздку афганський генерал Ісмаель Дашти (нещодавно у справі Ігоря Білокурова відвідував Волинь й обіцяв повне сприяння – ред.), який приставив до українців кількох високопоставлених офіцерів силових органів – зі служби безпеки та поліції.

Амріддіну Григорій Павлович передав відозвернення матері Ігора Білокурова 78-річної Антоніни Василівни, а також фотографії з його молодості та знімки однокласників з Малої Глуші. Під час перегляду відео від Антоніни Білокур розплакався Григорій Павлович, а ось Амріддін взагалі не виявив ніяких емоцій.

Не зворушили його й фотографії. Йому почали пояснювати, що мама хоче його побачити хоча б на кілька тижнів. Натомість він спершу заявив, що у нього жорсткий командир. А потім заявив, що взагалі не хоче в Україну, мовляв, міг би поїхати у Німеччину – заробити трохи грошей. Зрештою командир Амріддіна, заявив, що хлопець на фотографії та його підлеглий – різні люди. Мовляв, це був такий жарт. Загалом перемовини тривали майже п’ять годин.

Хоча Ігор Павлович та Андрій Кадун готові були перебувати в Афганістані місяць, аби забрати полоненого додому, оформити усі необхідні документи, та вилучити його у бойовиків, вони змушені були ні з чим повертатися додому. Аби повністю довести праву до кінця учасники експедиції взяли у Амріддіна кілька волосин, аби провести в Україні ДНК-аналіз. Проте, як вважають Павлович і Кадун, шансів практично немає. Якщо викриється обман, афганців, які затіяли таку брудну гру, найімовірніше покарають. Але найприкріше у цій ситуації за 78-річну Антоніну Білокурову, яка дочекалася «воскресіння» сина на старості років, а тепер його у неї знову можуть «відібрати».

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!