Знахарі на Поліссі вміють робити різні дива
На Поліссі здавна живуть знахарі, шептухи, повитухи… Знаючі люди вміють робити, здавалося б, дивовижні речі: лікують зіллям, грибами, теплом рук шукають хворе місце, молитвами знімають незрозумілі болячки… Таких знахарів з діда-прадіда ще можна знайти у віддалених поліських селах, та лишилося їх не так багато. Молодь неохоче переймає незвичайний досвід, адже такий тягар треба нести до кінця життя.
Нашіптування мусили запам’ятати
Чому ще у післявоєнні роки на Поліссі кожне село мало своїх шептух? Тому що у віддалених селах на цілу округу працював лише один лікар. І люди рятувалися з діда-прадіда у знахарів, які знали цілющу силу кожної зілинки. У їхніх хатах пахло різнотрав’ям, сушеними грибами.
Лікували молитвами дивні болячки: нічниці, коли дитина не спала, зурочення, зубний біль, чорну хворобу (епілепсію), підорву (тобто опущення шлунка), викачували ляк, виливали «давнє» (задавнену хворобу), спалювали рожу, коли червоніє і набрякає шкіра. Поліщуки навіть вміли ставити жінкам на місце матку. Цьому допомагав великий стіл, молитва та вправні руки. А ще деякі знахарки робили неймовірне – лікували очі… язиком, вилизуючи порошинки чи скалки! І навіть вгадували погоду, зупиняли дощ чи відвертали хмару від села.
Зазвичай магічні знання передавали по роду. Це мала бути перша або остання дитина в родині. Якщо ж переймали чужі, то ті мусили запам’ятати молитви та нашіптування з першого разу, не записуючи. До речі, так більше допомагало.
Що цікаво, знахарками ставали переважно жінки старшого віку, коли наставав клімакс. Чоловіків було менше, але вони володіли більшою силою – і знахарували усе життя.
Не кохайтеся на Благовіщення – будуть сліпі діти
Деякі поради знахарів живуть досі. І дотепер ними користуються, хоча живемо вже у ХХІ столітті – у вік космосу, комп’ютерів, надсучасної зброї. Отож, якщо збираєтеся на велику гостину, пам’ятайте, що там не обійдеться без людини, яка може нашкодити. Зазвичай це роблять на горілку, тому, коли п’єте, під чарку підкладіть мізинець. Також здавна знахарі радили: щоб вас не зурочили, варто одягнути білизну навиворіт чи пришити до неї червону нитку.
Від бородавок, якими може всипати обличчя, руки, знахарі радили змащувати уражені місця соком чистотілу, весняної кульбаби чи квітучої календули або ж щодня натирати часником. Також кажуть, що допоможе яблуко: його розрізати, натерти бородавки обома половинками, потім скласти їх докупи, зв’язати ниткою і закопати там, де не ходять люди. Коли яблуко згниє, зникнуть і бородавки.
Зцілювали не лише рослинами, а й… вужами. З цих плазунів і досі роблять настоянки. Вужа кидають у банку із самогоном, від опіків він крутиться і випускає отруту. Кажуть, що така рідина помічна при пухлинах.
Знахарі ще застерігають: не кохайтеся на велике свято Благовіщення, коли Мати Божа дізналася, що народить Сина. У такої пари може з’явитися на світ сліпе дитя.
Дар знімати болячки передала свекруха
У селі Оленине Камінь-Каширського району здавна корів навесні виганяють за десяток кілометрів на пасовище біля лісу і там тримають аж до заморозків. Бо щодня повертати стадо з такої далечіні, ще й через річку, складно. Удень корови пасуться, а на ніч їх заганяють у кошари. Та на пасовищі часто нападають вовки. Буває, що корови відбиваються від стада і йдуть просто у пащі сіроманців.
– Колись у кожному селі були знахарі, які заговорювали корів од вовків… – журяться жіночки, бо для кожної сім’ї це головна годувальниця.
– Як заговорювали? – здивувалася я.
– А щоб корову, коли одиб’ється од стада, вовки не з’їли. Знаючі жіночки нашіптували потрибниї молитви. Топірка таких людей нема.
І от у селі Нові Червища Камінь-Каширського району, що за десять кілометрів від Олениного, місцеві похвалилися, що у них є дуже хороша жінка, яка діткам змовляє нічниці, викачує ляк, а ще вміє молитвами заговорювати корів від вовків. Звісно, їдемо до такої людини, адже їх на Поліссі лишилися одиниці.
Ніна Солов’янчик не схожа на страшну знахарку з пронизливими очима. Звичайна приємна жінка, яка якраз поралася коло худоби і гляділа внуків. З її обличчя не сходить усмішка. Знахарські вміння їй передала свекруха, яка померла двадцять років тому. Вона всьому її навчала. Ніна бачила, як чоловікова мати допомагає. Потрібні молитви не записувала, а запам’ятала з першого разу. І незабаром хворі їхали вже до Ніни. У неї стало виходити – болячки, які поробили чорні сили, відступали. Ніниним батькам, які були дуже віруючими людьми, не подобалося, що їхня дочка займається знахарським ремеслом, вважали, що це великий гріх.
– А привезуть слабе дитя, воно кричить – мушу змовити нічниці, – пояснює Ніна Солов’янчик. – Топіру менше їздять, а раньше Камінь-Каширський, Любешів, із сусідніх сіл. Ой, Боже!..
Жінка на пальцях перераховує, що вміє робити: ляк та нічниці змовляє, зубний біль, ячмінь на очах, навіяне вітром, вроки, знімає підорву, тобто опущення шлунка, коли людина підірвалася, піднімаючи щось важке, верет – вавки, що обсипають обличчя. Ці болячки забирає спеціальними молитвами. І усе це робить навіть на відстані – по одежині! Також Ніна Солов’янчик вміє нашіптувати слова, щоб допомогти корові.
– Заговарую, щоб коли вона згубиться чи відстане од стада, вовки не напали і не з’їли, щоб всталася живою. Наприклад, гадюка вкусила за вім’я, то я на воду згаварую, потом тою водою мочать вім’я. Згаварую спліч – коли корова сплечилася, так у нас кажуть на вивих. Якщо у нашому селі, то везуть до корови. От що-що, а шукати не вмію ні людей, ні худобу.
А ще, що дуже здивувало, Ніна Солов’янчик вміє зупинити пожежу, аби не розійшлася і не перекинулася на інші будівлі. Каже, що для цього підходить будь-яка ікона, яка є в хаті. Три рази, шість або дев’ять обходять дім з образом, приказуючи при цьому спеціальні молитви.
Жінка має восьмеро дітей, 17 онуків, та, на жаль, ніхто не хоче переймати її знання та вміння.
– Ой, Боже… Прошу своїх дітей: вчітеся од мене, поки жива. А вони кажуть, що од них не проходить в людей болячка. Мені вже 61 рік, крепко слабую, то мені тяжко, – журиться. – То великий клопіт.
Юлія ШЕВЧУК, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!