Вісниківці на меморіалі «Красне поле»
Закарпаття

Марія біля Спасителя, що мироточить, благословила «Вісник+К» на другу тисячу

28 травня 2015, 14:36
0
0
Сподобалось?
0
Тисячний номер нашої газети – погодьтеся, цифра вагома. Помпезні святкування влаштовують і за значно меншої нагоди. Але колектив «Вісника+К» вирішив не організовувати пишну забаву, бо час не той. Проте не відзначити наше досягнення ми не могли, тож вирушили на Закарпаття.
Городи… у горах
Карпати… Вони дивовижні. Ці стрімкі потоки-ріки, що дзюркочуть навкруги свою гірську симфонію (а їх на Закарпатті майже 10 тисяч!), не можуть не заворожувати – навівають неймовірний спокій та наближають душу до гармонії зі світом. А ще стрункі смереки, що пробиваються крізь кам’яні скелі та віттям пнуться до сонечка, виборюючи право на життя, – це справді щось надзвичайне! Вони кронами черпають воду з важких сірих хмар, що «комірами» вмостилися на їхні шиї, і все одно протискаються все вище і вище. Краса… 
Біля чепурних хаток помічаємо малюсінькі клаптики городів, на яких квітують по кілька тюльпанів та зеленіє жменька цибульки з часником. Для нас це дивина, бо ж звикли садити-сіяти біля домівок мало не всю городину. У гірських районах це неможливо – камінь не дає. Все ж люди важкою працею виробляють грунт, відвойовуючи у скель кожен сантиметр землі. Зате схили дрібніших пагорбів щедро вкриті теплицями, бо тут уже вирощують першу весняну продукцію для всієї України.
Дорога з Волині у цей край далека та важка. Та втому як рукою знімає, коли підіймаєшся до водоспаду Шипіт. Від нього віє свіжістю та прохолодою. Недалеко від цієї природної родзинки – одне з чудес України, найбільше в Українських Карпатах озеро Синевир. Воно оповите лісами і вражає надзвичайною мальовничістю. А ще кількістю форелі – мальки кишать під берегом. Розташований Синевир на висоті 989 метрів над рівнем моря й аж дихає на нас своїми глибинами. 
Ще кількадесят кілометрів – і перед нами відкривається знаменита долина нарцисів. Тут квітує дика краса на площі майже 260 гектарів. Та людська рука доклалася, аби цей заповідник почав втрачати свою первісну неповторність – туристи викопують «цибульки», і на нарциси наступають бур’яни.
Усний випуск газети
Торкаємося і трагічної сторінки в історії Закарпаття – відвідуємо меморіальний комплекс «Красне поле». Тут поклали голови дві тисячі українців, що у 1939 році вийшли боронити свій край від загарбників. Тоді ці землі входили до складу Чехословацької держави. У 1938 році була організована автономія Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини, а у березні 1939 року – проголошена незалежність Карпатської України зі столицею у Хусті й затверджена Конституція! Та проіснувала держава, на жаль, недовго, бо «втихомирити» свободолюбивий нарід послали кілька тисяч вишколених угорських вояків. Вирішальний бій відбувся за 12 кілометрів від Хуста. Закарпатські січовики повторили подвиг героїв Крут – вони свідомо йшли на вірну смерть.
Схиляємо голови і хвилиною мовчання вшановуємо полеглих. Ніби символічно, сумуючи з нами, згущуються хмари і починає накрапати дощ. Саме небо стало на коліна і заплакало…
Далі вирушаємо до Кідьоша, аби приклонитися до образу Спасителя, що вже дванадцятий рік мироточить у звичайній сільській хаті, подякувати Господу за кожен прожитий день та попросити миру для розтерзаної окупантом України. Це диво сталося у сім’ї Сорків. Господиня пані Марія розповідає, що разом з чоловіком довго не могла знайти себе у вірі. Вони виросли у протестантських родинах, пізніше шукали Бога у православ’ї, але навернулися до католиків. У той час, коли «зупинилися» у пошуках, і замироточило вдома розп’яття. Сорки прийняли це як знак. Кажуть, то Господь так хотів. Цікаво, що миро з’явилося на тілі Спасителя, яке вилите з металу! Чоловік пані Марії сам з дерева змайстрував хрест. Спочатку миро скрапувало по краплині, пізніше розп’яття оросилося так щедро, що господиня почала збирати рідину і роздавати нужденним. Зібрала миро і для нас. А ще благословила «Вісник+К» на другу тисячу номерів.
Новина про мироточивого Спасителя облетіла світ. У Кідьош стали їхати не лише з України, а й з Угорщини, Канади, Франції, Австралії, Іспанії, Італії. Хтось по духовне зцілення, хтось – по фізичне. Приїжджали й журналісти зі світових телеканалів, брали зразки речовини, що скрапувала, на експертизу. Кажуть, дослідники не можуть назвати її склад…
Звісно, перебуваючи у такому чудовому краї, не оминули старовинні фортеці. Ми бачили красу замку «Паланок» у Мукачевому, а також древній Ужгород. Дуже вдячні за цікаві екскурсії нашому гіду по Закарпаттю Вікторії Гудак. І за ласкаве ймення, яким нас постійно одаровувала («мої вісники»), і за неймовірно багаті образи, створені її уявою та назавжди залишені у наших спогадах. Зокрема, про «сопілку-переростка» трембіту, якою Іванко так трембітав, аби впізнала кохана Марічка і прибігла до нього в гори.
На шляху додому ми організували усний випуск тисячного номера «Вісника+К», у якому поділилися враженнями. Кожен розповів, якими побачив Карпати.
Наталія КРАВЧУК,
Закарпатська область
 
 

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися