Тепер дівчина може завити та загавкати і, як пси, боїться грози
Кілька років тому про Лізу Стерчо із села Розівка Ужгородського району говорила вся Україна, про неї розповідали преса та телебачення. Її сирітська доля нікого не залишить байдужим. Адже рідна мама викинула доньку у собачу буду. А пси, навпаки, – зігріли і не дали померти від холоду.
Батьки виганяли з хати
Ліза не виглядає на 39 років, її зріст, як у десятирічної дитини. Вона мила, привітна, сором’язлива, незважаючи на те, як її побило життя. Ні на кого не ображається, хоча у дитинстві було чимало кривдників. Коли її покинула найрідніша людина, Лізу били, знущалися, хотіли зґвалтувати…
– Мене називають «дівчиною із собачої буди», – усміхається Ліза Стерчо і розповідає свою історію.
Коли мама її народила і забрала з пологового, то понесла не додому, а поклала у собачу будку біля багатоповерхівки в Ужгороді. Одна з мешканок цього будинку вранці винесла їжу для собак, яких підгодовувала. Заглянула в конуру – і обімліла! Всередині побачила дитя. Собаку виманити не змогла, бо вона нікого до дитини не підпускала. Лише коли приїхали міліціонери та дали псу снодійне, тоді й забрали немовля. Якби собака не зігріла дівчинку своїм теплом, хтозна, чи вижила б Ліза тоді.
Згодом дівчина змінила не один інтернат, не раз втікала, бомжувала. І хоча їй було непогано у сиротинцях, бо є їжа і дах над головою, проте там над нею знущалися однолітки. Знала, що батьки живуть у селі Розівка, втікала до них, але вони її… виганяли. Гуляли, пиячили. А їхня дитина голодувала, непритомніла, бо часом за цілий день не мала й крихти у роті. Тому-то і виросла така маленька. І хоча розуміє, що мама винна у її скаліченій долі, все одно дуже її любить. Коли та отруїлася алкоголем, Ліза не боялася сама йти серед ночі по мінералку. Батьків уже нема. Спочатку паралізований батько згорів у палаючій хаті, а через кілька років під мостом знайшли мертвою маму.
Спала, обнявшись з вівчаркою
Єдиними друзями для Лізи були… собаки. Якось пес її врятував, коли впала в каналізаційний люк. Схопила за хвіст – і собака її витягнув.
– Люди можуть обдурити, а от собаки – ні, – каже дівчина.
Одного разу біля звалища Ліза почула жалібне скавуління. Виявилося, що це цуцик німецької вівчарки. Хоч сама не мала що їсти, дівчина підібрала песика і назвала Джесікою. Кілька років вони були разом. У той час у парку чоловік дресирував собак, а Ліза за ним підглядала, так і навчила команд свою Джесіку.
– Багато разів мою красиву і розумну собаку хотіли у мене купити. Але хіба друзів продають? – запитує Ліза.
Вони разом навіть працювали на будівництві, де й жили. Джесіка зігрівала своїм теплом, спали, обнявшись з нею. Вона захищала дівчину від хуліганів, циган. А коли Ліза на деякий час відлучилася, сторож Джесіку… продав.
– Де я тільки її не шукала. В Ужгороді, селах – ніде не було. Джесіка мені сниться…
Розмовляє собачою мовою
Після смерті батьків Лізу прихистила у своєму домі її хресна Марія, яка є для дівчини найріднішою людиною. Надає їй допомогу і релігійна громада, зокрема, завдяки родині пастора Ліза отримала кімнату в гуртожитку. Тепер і вона допомагає інвалідам, займається господарством, вигулює домашніх тварин. Через те, що дівчина у дитинстві жила із собаками, і перейняла їхні звички.
– Гавкала разом із собаками, вони мене розуміли. Як і вони, боюся блискавки з громом. Коли чую біду, можу завити, – усміхається Ліза.
Якось під час походу від релігійної громади до наметів прибігла зграя бродячих голодних псів. Усі перелякалися, а Ліза вийшла і собачою мовою прогнала їх. Зграя втекла. Ще був інший вражаючий випадок. До одних господарів прибився чужий ротвейлер і заплутався у ланцюгу. До нього боялися підійти міліціонери, бо пес гарчав. Покликали Лізу. Вона виплутала його і повела за собою.
Ліза на своїй ділянці біля спаленої хати тримає собак. Вони лащаться до неї, а вона тішиться, розмовляє, сміється до них. Ніби дякує їм за врятоване життя.
Юлія ШЕВЧУК, Закарпатська область
Фото з газети «Факты»
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!