Борис Ломага усе життя пропрацював у міліції в Іршаві. За час своєї роботи траплялося багато випадків: і жахливих, і приємних. Та найбільше Борисові Юлійовичу запам'яталася зустріч з Раїсою Горбачовою, яку пригадує до найменших подробиць.
В органах внутрішніх справ Борис Ломага працював 21 рік. Довелося бути і начальником паспортного столу, і дільничним інспектором в селі Загаття, і дізнавачем, і слідчим Іршавського райвідділу. Уже десять років на пенсії за станом здоров'я, але й тепер працює - начальником відділу кадрів місцевого абразивного заводу. За час роботи у міліції траплялося багато неординарних ситуацій. Пригадує, як у 90-х двоє працівників ткацької фабрики в Білках так напилися, що зупинили роботу і вивели всіх людей на вулицю. Тоді було п'ятеро потерпілих, в тому числі й жінки. Запам'яталася справа, коли мав одночасно шість арештованих, практично усі неповнолітні, які скоїли десяток крадіжок.
- Були і жахливі випадки. Вночі у Білки приїхали на місце аварії, а там у калюжі крові лежить тринадцятирічна дівчина. Ця картина й досі перед очима. І хоча було непросто, ми знайшли злочинців. Виявилося, ті хлопці знали дівчину, адже жили у тому ж селі, а коли збили, злякалися і втекли. З роками звикаєш до таких страшних ситуацій, але не забуваєш.
Та найбільше у житті запам'яталася зустріч з Раїсою Горбачовою. Після армійської служби Борис Ломага навчався у Львівській середній школі міліції. 1986 року їх, першокурсників, відправили забезпечувати громадський порядок у Москву, де тоді проходили Ігри доброї волі. Його разом з іншими призначили на охорону в Центральний виставковий центр, де відбувалася виставка відомого художника Іллі Глазунова.
- І в один прекрасний день керівник підрозділу міліції повідомив нам, що зараз приїдуть важливі персони, тому треба бути більш уважним, поставитися до завдання дуже відповідально, що ми й зробили, - розповідає Борис Юлійович. - Нас, звичайно, проінструктували, як поводитися, які дії мають бути в екстремальних ситуаціях. Наше завдання тоді було протягом півдня охороняти першу леді Союзу Раїсу Горбачову і дружину президента Франції Міттерана. Крім нас, звичайно, були представники інших структур у цивільному, а ми у формі, правда, без зброї. Пригадую, Ілля Глазунов, який виставляв 450 картин, водив поважних дам по залу. Я бачив їх за метр від себе, тому добре запам'ятав. Раїса Горбачова сміялася, говорила з художником. Вони нас бачили, але не спілкувалися. Обидві були одягнуті елегантно і водночас скромно. Раїса Максимівна дуже гарна, приємна. Висока, струнка, доглянута, мало яка жінка може похвалитися такою тоненькою талією, як у неї. На ній був коротенький жакет кольору морської хвилі, спідничка, блузка та туфлі - голубі, все підібрано зі смаком. Дружина французького президента була одягнута у червоне плаття до п'ят, яке переливалося жовтим відтінком.
- Ого, ви з такими подробицями через стільки років пригадуєте їхній гардероб! - здивовано зауважила я.
- Побачити таку жінку - запам'ятається назавжди, до того ж, у мене дуже хороша зорова пам'ять - це вже професійне, - пояснює Борис Юлійович. - Про цей випадок знає і моя дружина, і колеги. Вважаю, що в житті то цікава подія, адже не всім доводиться не просто бачити першу леді країни, а ще й охороняти її.
Олена ПАВЛЮК,
Закарпатська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!