На шкільних змаганнях у Великому Молодькові Новоград-Волинського району Вікторія Степанюк подивувала публіку. Підняла тоді майже втричі разів більше, ніж інші спортсменки. І це при тому, що гирю дівчина вперше взяла до рук!
Півторапудову гирю піднімає, наче пушинку
Віта від народження зовсім нічого не чує, а отже, і не може говорити, а зір у неї всього тридцять відсотків норми. У дитинстві лікарі їй узагалі ставили діагноз «дебілізм». Та фізичні вади не стали дівчині перешкодами до спортивних здобутків, а лікарський вирок, слава Богу, виявився помилковим. Завдяки наполегливим тренуванням (самостійним і під опікою тренера Олександра Дідовця) вона досягла вагомих успіхів. Серед спортсменів – не інвалідів стала чемпіонкою країни й отримала титул найсильнішої жінки України. Це сталося 2013-го, тоді Вікторії було двадцять п’ять років. Нині в медальній колекції дівчини майже три десятки нагород з гирьового спорту й армреслінгу, здебільшого золотих, чотири кубки України, вона майстер спорту. Проте на чемпіонат Європи не потрапила, хоч і була включена до національної збірної під першим номером: забракло коштів у сім’ї.
– А могла би бути в трійці призерів, бо мала хороші показники, – зітхає батько Вікторії Сергій Степанюк, котрий розповідає історію доньки, бо вона не розмовляє.
Чому Вікторія народилася з вадами слуху, ніхто не знає. У Степанюків, окрім неї, ще двоє дорослих дітей, син і донька, обоє чують добре. Можливо, каже мати Надія Павлівна, сталося так через те, що під час вагітності сильно перелякалася. Втім, якось у них навіть зажевріла надія, що донька хоч трохи чутиме. Їй американці подарували потужний слуховий апарат, і вона таки почула перші звуки. Та протривало те щастя недовго: слух погіршився, і вже ніякі апарати не в змозі допомогти.
Має здібності екстрасенса
Крім спорту, Вікторія захоплюється ще й малюванням. Здебільшого малює звичайним олівцем, хоча і фарбами в неї виходить чудово. Цей талант дівчині, ймовірно, від батька передався – кілька його картин-копій відомих полотен прикрашають стіни оселі.
– Ми давно помітили в доньки образотворчі здібності, проте в спецшколу її не віддали, – розповідає Сергій Степанюк. – Річ у тім, що вона панічно боїться темряви, тому спить тільки при світлі. Якщо серед ночі в селі пропадає електрика, донька схоплюється з ліжка й кричить… А малює Віта практично щодня. Була переможцем кількох обласних конкурсів-виставок, одного разу навіть комп’ютер виграла, але в останній момент організатори рішення «переграли», бо Вікторія не представляла ніякого колективу… А якось на виставці в Коростені її робота зацікавила фахівця-релігієзнавця. На малюнку було зображено кладовище з хрестами й могильними плитами. Вчений сказав, що один із хрестів є копією так званого кельтського, які збереглись у Британії, і вік їх перевищує дванадцять століть. Де вона могла його побачити? Та ще й напис на могильній плиті зробила латинськими літерами, яких не знає...
Справді, випадок дивовижний, але в житті Вікторії не єдиний. Незвичайне в доньки вперше батьки зауважили, ще коли була немовлям. Насамперед зміну кольору очей: то блакитні, а то стають бордовими. Потім, як підросла, описала зовнішність свого дядька, котрого ніколи не бачила. А про бабусю, яка померла ще до її народження, сказала (зрозуміло, жестами та мімікою), що вона вже не переживає через відсутній зуб (жінка дуже сумувала, що помре щербатою). Із дядьком та бабусею Вікторія буцімто зустрічалася «на небі», тобто у якомусь іншому світі, куди переноситься уві сні… А якось Степанюки ходили на сеанс екстрасенса. Той відразу звернув увагу на Вікторію. Підійшов і сказав, що в цієї дівчини дуже сильне біополе, що їй дано бачити те, чого іншим зась. І якщо колись вона заговорить, то багато чого розповість.
Ігор СЛАВИЧ, Житомирська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!