Залізничне депо – у… кімнаті

Залізничне депо – у… кімнаті

Житомирщина

Сорокарічний коростенець моделює із сірників локомотиви, вагони та іншу залізничну техніку

Своє невеличке помешкання у гуртожитку сімейного типу Віктор Шуляренко давно перетворив на своєрідне мініатюрне депо: у житловій кімнаті на столах-стелажах стоять готові моделі локомотивів та вагонів чи не всіх існуючих марок і конструкцій, а кухня слугує йому майстернею – з купами заготовок, коробками сірників, тюбиками клею, ескізами та кресленнями майбутніх виробів.

Коростень, де він мешкає, є залізничним центром Житомирщини, тому сірникову тематику Віктора можна частково пов’язати і з цим. Але починав своє хобі він, як і більшість «сірничників», з  майстрування будинків і церков.

– Це було в далекому дев’яносто першому, – згадує Віктор Шуляренко. – Якось я, ще школяр, зайшов до сусідки, а вона показує мені церкву із сірників і хвалиться, що це її зять зробив. «А чому б і мені такого не спробувати зробити?» – подумав тоді, і взявся за справу. Спочатку став майструвати хатинку: цілий місяць над каркасом промучився, але все криво виходило, проте таки наловчився сірники рівненько класти. Через три місяці хатинка постала такою, як і задумував. Та тільки взяв її до рук, як вона розсипалась. Аж плакати хотілося від жалю. Відтоді клею ПВА не беру для роботи, користуюся «Моментом».

Не менше часу, а то і більше забирали у Віктора й інші вироби. Але він більше нічим не займається, бо ніде не працює – отримує пенсію у зв’язку з інвалідністю. Не мав роботи й раніше, хоча колись закінчив радіотехнічне училище в Житомирі. Проте влаштуватися ніде не зміг, тож повністю віддався сірниковому хобі, яке за майже три десятки років зробило з нього майстра-професіонала та, як сам каже, вивело в люди.

Останнім часом Віктор повністю перейшов на моделювання залізничного транспорту. До речі, він поки що єдиний в Україні, хто розробляє цю тематику.

– Мав друзів у локомотивному депо, – каже  Віктор. – Вони  мені там екскурсію влаштували, за що їм дуже вдячний. Але точних копій потягів не роблю, додаю щось своє, фантазую, удосконалюю. В одній електричці кімнату відпочинку, душову та кухню облаштував для залізничників…

Модель локомотива Віктор майструє три-чотири місяці. Спочатку зводить каркас, облицьовує його кольоровими головками сірників, потім розфарбовує, прикрашає фольгою. Дахи в усіх моделях знімаються, аби мати змогу зазирнути всередину, де вмонтовані сидіння, столики, а в кабіні машиніста – панель управління, важелі. Обладнане механізмами і машинне відділення електровоза чи дизеля – для цього майстер використовує деталі від старих телевізорів.

У березні цього року сірникове депо Шуляренка увійшло до Національного реєстру рекордів, за що він отримав відповідний диплом. У зв’язку з цим було організовано виставку його робіт, що експонувалася у міській публічній бібліотеці майже два місяці. Але на цьому новоспечений рекордсмен України зупинятися не збирається: 12 метрів залізниці, заповненої технікою (9 локомотивів, 12 вагонів) планує доповнити ще кількома метрами, а на них розташувати маневрові локомотиви так званої чеської серії. А ще мріє створити у Коростені гурток «сірничників», де міг би передавати своє вміння підростаючому поколінню. Сподівається у цьому на допомогу міської влади.

Ігор СЛАВИЧ, Житомирська область

Передрук  заборонено!

Схожі новини

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!