Село бороданів
Україна

Село бороданів

23 березня 2019, 12:19
0
1
Сподобалось?
1

 

Переселенці із Сарненщини в пам’ять про батьківщину посадили на Одещині поліські берізки

У селищі Доброслав, що в Лиманському районі на Одещині, живе найбільша в Україні сім’я Павла Семенюка, що налічує більше 350 людей. Вона занесена в Книгу рекордів України. А загалом родина цього чоловіка об’єднує понад 700 осіб. Сюди глава сімейства перебрався з Молдови, куди його предки втекли під час переслідувань влади. Однак батьківщиною євангельських християн святих сіоністів (їх ще називають бороданями), до яких належать Семенюки, є Рівненщина.

Одружуються до 18 років і раз у житті

– У 30-х роках ХХ століття бородані прагнули відродити «Новий Єрусалим» на моїй рідній Рівненщині, – розповідає Тетяна Семенюк з Рівного. – Комуна з такою назвою будувала Царство Боже на Західній Україні, зокрема, на Сарненщині. Але спочатку польська, а потім радянська та німецька влада почали переслідувати представників цієї віри, і люди розсіялися по світах, оселившись, хто де міг. Частина сіоністів потрапили з Рівненщини на Одещину, де нині мешкають їх спадкоємці.

– А чому Вас так зацікавила саме ця історія?

– Колись мені розповідала бабуся, що нібито моя родина також походить від бороданів. Тим паче, і прізвище наше дуже поширене серед сіоністів. Хоч, як переконалася під час поїздки у Доброслав, серед них є Лащуки, Ковальчуки, Бондаренки, Лазаруки… Тобто дуже розповсюджені на Поліссі прізвища.

Тетяна Семенюк розповідає, що село дуже гарне, впорядковане, чисте, з великою кількістю красивих будинків-особняків. І багато з них належать саме родинам бороданів. Це й не дивно, бо майже всі чоловіки-сіоністи є будівельниками, чим заробляють на життя поза громадою. При потребі допомагають один одному безкоштовно. Вони дуже сумлінні, всі роботи виконують швидко та якісно, але коли працюють по найму, то оцінюють свою працю недешево. Трудяться переважно в Україні, за кордон не поспішають, вважаючи, що бути поруч із сім’єю – найважливіше. До речі, серед будівельників є й жінки.

– Коли потрапляєш у село, перше, що впадає в очі, це те, що всі чоловіки громади носять бороди. Мабуть, через це сіоністів так і називають – бороданями, – каже Тетяна. – Одружуються лише раз у житті. Мають багатодітні родини, бо віра забороняє користуватися презервативами. І взагалі, розкидатися чоловічим сім’ям у них не заведено, бо за це можна отримати прокляття. Дітей народжують стільки, «скільки Бог дасть». Одружуються здебільшого до 18 років. Наречений і його обраниця мають бути одновірцями, розлучення між сіоністами заборонено.

У садочок дітей не пускають

Оскільки сіоністи є людьми віруючими, то у них є і свій храм. Але він зовні не схожий на наші православні церкви, а радше нагадує звичайний доглянутий будинок. Чужих бородані туди не пускають, тому Тетяна не бачила, що всередині, тільки чула від жителів Доброслава, що ні ікон, ні хрестів, ні вівтаря там немає, хоч Біблія у них така ж, як і в нас. Сіоністи не носять і натільних хрестиків, шанують не лише неділю, а й суботу.

Що цікаво, про освіту вони навіть чути не хочуть, вважаючи, що вища освіта криє в собі небезпеку для душі. Після закінчення 9-го класу, тобто після 15 років, у бороданів прийнято йти на роботу, тому підлітки переходять на вечірню форму навчання. Професію дітям обирають батьки. Вихідці з таких сімей не служать в армії, бо їм заборонено брати в руки зброю.

– Хоча у школу вихідці з таких родин ходять, а от у дитсадок – ні. Бо батьки вважають, що дитина може порушити в дошкільному закладі їхні закони, наприклад, з’їсти те, що заборонено усталеними правилами (скажімо, магазинну ковбасу). Адже бородані споживають їжу здебільшого власного виробництва, а не з крамниці. Не їдять свинини, конини та кролятини, м’яса з кров’ю, тому коли забивають худобу, то кров з неї збирають у якусь посудину і виливають у яму. Її навіть не дають собакам. Якщо на столі стоять молочні страви, то м’ясних вже не буде. Риба є одним з небагатьох продуктів, який купується в магазині, але вона має бути з лускою, яку перед приготуванням очищають.

Тетяну найбільше у Доброславі вразило те, як там шанують свою історію. Місцеві показали їй берізки, які привіз один з бороданів із Сарненщини та посадив на згадку про місця, де зародилася їхня громада. Облаштований у Доброславі й музей її історії. Там є старовинні речі з Рівненщини, а ще документальні дані про переслідування сіоністських родин.

– Мені не вдалося знайти власне коріння серед доброславських бороданів. Чи жалкую про це – сказати важко, – розмірковує Тетяна. – Бо не впевнена, що змогла б дотримуватися їхніх законів, тож краще йти своїм шляхом, адже це також Божий промисел.

Наталія ЛЕГКА

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися