Олена ПОНОМАРЬОВА
Україна

«Щоб ваші рідні не гинули на Сході, а приїжджали до нас у гості»

10 січня 2019, 18:14
0
0
Сподобалось?
0

Вітання від луганських журналістів, які працюють за 500 метрів від фронту

З Оленою Пономарьовою, редактором районної газети «Время», яка виходить у селищі Станиця Луганська на Луганщині, познайомилися під час журналістського форуму в Буковелі. Ця жінка вийшла на сцену з державним прапором. Розмовляла українською і не боялася заявити про свою позицію. Вразив її патріотизм, який непросто демонструвати на території, де за кількасот метрів лунають постріли і російські окупанти зазіхають на дім.

Війна лише тимчасово зупиняла вихід газети

Станично-Луганська районна газета «Время» існує з 1930 року. Двічі вона тимчасово припиняла роботу. Перший раз під час німецької окупації з липня 1942 по січень 1943 року. Вдруге – теж під час війни з липня 2014 року по жовтень 2014 року, коли була пряма загроза життю і здоров’ю журналістів.

– Приміщення редакції розташоване за п’ятсот метрів від лінії розмежування, – розповідає Олена Миколаївна. – У наших кабінетах розміщено з 2014 року п’ять класів Станично-Луганської СШ № 2, тому що її будівля згоріла під час обстрілів. На сьогодні на лінії розме­жування відносно спокійно, але вночі бувають провокації з боку бойовиків, інколи гинуть українські військові. І це дуже прикро. Від імені мешканців району хочу вклонитися матерям, сестрам, дружинам загиблих військових. Ми їх пам’ятаємо, вшановуємо. Серед селища встановили каплицю, розмістили фото загиблих солдатів, проводимо панахиди з покладанням живих квітів та реквієми в тих місцях, де гинули хлопці з різних регіонів України. З 2014 року живемо в умовах гібридної війни. І мешканці району втомилися від постійного очікування обстрілів. Психологічно це важко витримати, а зрозуміти, як ми живемо і працюємо, ще складніше.

Але, незважаючи на непросту ситуацію, колектив, очолюваний пані Оленою, несе до читачів любов до України, щирий патріотизм та віру в краще майбутнє. Вони підтримують благодійні акції для дітей-інвалідів, військових, переселенців, багатодітних сімей. Організовують власні конкурси.

Молодь не боїться їхати на Західну Україну

Цікавлюся в Олени Миколаївни, чи доводилося раніше бувати на Західній Україні? Як місцеві ставлять до різних розповідей-страшилок про бандерівців?

– Вперше я була в Яремчі та Івано-Франківську ще школяркою у 1985 році, – посміхається співрозмовниця. – Це були незабутні екскурсії на зимових канікулах. Вже працюючи в журналістиці, відвідала Львів, Луцьк, Чернівці. Насправді ці страшилки розповідають на центральних каналах й газетах. А місцеві газети дуже дружньо пишуть про Західну Україну. У нашій проводили опитування серед передплатників за різними віковими категоріями у 2014 та 2017 роках, де запитували: «Чи боїтесь їхати на Західну Україну?» 80 % місцевих жителів сказали – не  боїмось, 15 % – вагаюсь, бо ніколи там не був, 5 % – зазначили, що це питання штучно надумане політиками. Цікаво, що молоді люди 18-25 років заявили, що «ми одна країна». А ті, кому від 45 до 60, стверджували, що на заході такі ж люди, як і ми, а нас роз’єднали політики. Пригадую такий випадок, коли влітку 2015 року голова Закарпатської області Геннадій Москаль запросив наших школярів на відпочинок на Закарпаття, то деякі батьки вагалися, чи відпускати дітей. По-перше, дуже далеко, по-друге, дорога ще у Луганській області була небезпечна. Але ті, хто поїхали, були в захваті від подорожі. Пізніше наші діти їздили до Львова, Хмельницького, Рівного. Ми беремо участь в різних спільних проектах, наприклад, «Схід і Захід разом», «Зшиваємо Україну». З Львівською областю в цьому році підписано угоду щодо обміну досвідом і фахівцями в різних галузях: освітяни, працівники культури, журналісти тощо. Це дуже корисно і цікаво. Я ж ніколи не боялась їхати до вас. Добре знаю історію України і не лишень з підручників. Виважено і толерантно ставлюсь до різних уподобань, політичних поглядів. Люблю мандрувати нашою державою. Цікаві моменти описую у матеріалах, і читачі мені дякують, бо з моїх вражень отримують позитивну інформацію. Дуже дружні стосунки пов’язують наше селище з Чернівцями, бо у 2014 році під час бойових дій його уродженець Євген Бідашко врятував наш район від розвалу. Він був призначений головою Станично-Луганської районної державної  адміністрації й зумів згуртувати навколо себе керівників. Спільно відновили інфраструктуру, залучили благодійні і гуманітарні фонди.  Цю людину у районі поважають. Ми підтримуємо зв’язок, і він радо відкликається на всі наші запрошення. Й до сих пір допомагає керівникам і пересічним мешканцям.

– Що колеги з Луганщини хочуть побажати нашим читачам на свята?

– Вітаємо мешканці всіх регіонів України!  Зичимо вам МИРУ, МИРУ, ще раз МИРУ, щоб ваші рідні не гинули на Сході, а приїжджали до нас в гості. Ми радо всіх зустрінемо, у нас теж багата історія, культура та традиції. Ми готові розвінчувати всі міфи про нас. Пам’ятайте, ми – українці, у нас одна Батьківщина наша рідна ненька-Україна, нам треба її любити, боронити, ніколи не сваритися і не вірити тим, хто нас хоче роз’єднати. Ми одна сім’я!

Руслана СУЛІК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися