У 80 літ дід Гришка привів другу жінку в хату
Григорій Якимець з Губина Локачинського району один з найстарших чоловіків у селі. Уже 80-ліття відсвяткував. Але що йому ті роки? Він – енергійний, веселий та непередбачуваний чоловік. Бо не кожен зважиться в таких поважних літах вдруге жінку шукати. А він ризикнув, і тішиться, бо таку господиню, як його Марія Іванівна, ще треба пошукати.
Сам господарював, ще й корову тримав
У Губин приїхали напередодні престольного празника, тож Марія Іванівна розливала холодець, пекла пляцки і не мала коли з нами балакати. Провела до хати, а сама побігла у літню кухню. І взяв нас в оборот її чоловік. Він такий балакун, яких в околиці годі й шукати. Сам родом з Полтавщини, а на Волинь потрапив після закінчення лісового технікуму. Дали йому роботу в Губині. А згодом й дружину тут знайшов. Зійшовся зі старшою на кілька літ Катериною, у якої винаймав житло. Двоє її діток прийняв за своїх. Разом прожили 47 років.
– Я не розписаний з нею був, бо хіба той штамп тримає? – перепитує дідусь. – А коли вона померла, зостався у хаті сам, як палець.
Прокопович – справжній хазяїн, це кожен підтвердить. На городі й у садку – всюди порядок. Закрутки сам робив, бджіл доглядав. Сім років корову тримав. Поки літо, то за роботою не було коли журитися, а от взимку довгі вечори найбільше дошкуляли компанійському чоловікові. Дев’ять років жив сам, а тоді задумався про другу половинку.
– Тут по сусідству один чоловік із села Лище Луцького району господарство купив, – розповідає Григорій Прокопович. – То привозив жінок, щоб городину сапали, збирали. Я до них приходив побалакати, сапки погострити, а як сядуть обідати, то медку з власної пасіки, винця принесу їх пригостити.
Дідусь справжній ас виноробства. Має кілька бутлів різних видів цього напою. Усе натуральне, зроблене з різних сортів яблук. Додає іноді сік бузини.
– Невже винцем спокусили Марію Іванівну? – жартую.
– Може й, так, – підморгує мені.
Їхала скубати гусей – і знайшла чоловіка
Дружина, яка на хвильку забігла до хати, пригадуючи знайомство, й собі сміється.
– Восени ми приїжджали сюди скубати гусей, а Прокопович вгощав нас і розпитував: «Котра з вас не має чоловіка?» Усі мої подружки мали, лише я вдова, тож і призналася. Пожартували, поспівали і розійшлися.
Та, видно, у веселій компанійській жіночці Прокопович розгледів рідну душу, бо вже за кілька днів просив того чоловіка з Лища, щоб передав Марії, аби приїхала до нього. Взяв її номер мобільного, надзвонював, запрошував у гості. Діти жінки, зачувши про несподіваного кавалера, не відмовляли матір, а навпаки, казали: «Їдь».
– Хлопці-односельці по справах їхали до Володимира, то й мене підкинули до села, – продовжує жінка. – Прибула із самого ранечку. Стукаю в двері, а він не чує, бо слуховий апарат на ніч виймає. То я пішла на кухню і почала порядки наводити: мити-прибирати, бо ж знаєте, як то чоловік сам довго живе. А коли Прокопович проснувся, то сварив, чого перше на кухню пішла, а не в хату. Коли вечір надійшов, зібралася додому, дивлюся – нема чобіт. А то дід їх сховав, щоб я зосталася. Кажу, ти що, здурів? Давай чоботи. Він – ні в яку. Так і вийшло по його.
Уже понад два роки мешкає разом ця пара. Зійшлися, коли йому було 78, а їй 66. Тішаться життям. І так приємно дивитися, як вони обіймаються, дивляться в очі, жартують та усміхаються. Буває, так не горнуться одне до одного молоді люди. Разом і 80-річчя Прокоповича зустрічали. Замовили бар, накликали знайомих, родичів. Діти Марії Іванівни приїхали. Вони раді, що мама знайшла такого хорошого діда. Жінка зізнається, що Прокопович файний чоловік, веселий, роботящий.
– Зі своїм законним я прожила понад сорок років. Хай моє слово не буде йому тяжким, але набідувалася, – зітхає. – Фактично сама трьох дітей на ноги ставила. А тепер живу і радію. Сміюся щодня, бо дід всякі прибаутки знає. Як сядемо їсти, то за смішками не можна ложку підняти.
Прокопович теж в боргу не зостається. Веде на кухню, щоб показати, скільки всього наготовила Марія. «Вона у мене файна господиня. Пече всяку смакоту, ще й сусідів вгощає. А гляньте, скільки в льосі вже закруток!» – показує.
І з першою, і з другою дружиною дід Гришка не розписувався. Тож залишається холостяком. Коли завели про це мову, Марія Іванівна підморгуючи, під’юджує чоловіка: «А може, розпишемося на старості?» Григорій Прокопович лише загадково усміхається.
Руслана СУЛІК, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!