15 лютого ми відзначаємо Стрітення – одне з найбільших християнських свят, яке настає на 40-й день після Різдва Христового. Головним його символом є запалена свічка. Чому люди вірять, що вона захищає від грому, приносить багатство чи сповіщає про швидку смерть, а також як правильно обходитися з цією святинею – наша розмова зі священиком, викладачем Волинської православної богословської академії Андрієм Хромяком.
У православ’я чин освячення свічок увів Петро Могила
– Свято Стрітення має історичні передумови. Ми згадуємо події, коли маленького Ісуса Божа Матір принесла до храму на сороковий день після народження, щоб завершити старозавітний обряд очищення. Їх зустрів праведний Симеон, що був одним з перекладачів Старого Завіту з єврейської на грецьку мову. Йому трапилося таке речення: «Ось Діва в утробі зачне і народить Сина…» І він хотів замінити слово «Діва» на «Жінка», бо не розумів, як має статися непорочне зачаття. Та з’явився ангел Господній і звелів не переправляти слова, мовляв, Симеон не помре доти, доки не побачить здійснення цього пророцтва. Ось так і сталося: на Стрітення зустрілися Старий завіт і Новий – перший поступився місцем другому, християнству, – розповідає священик.
Урочисто це свято стали відзначати з V століття. Проте свічка як головний символ у православній традиції святкування Стрітення з’явилася значно пізніше. Її у XVII столітті запозичив з католицької український політичний та церковний діяч, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Петро Могила. Укладаючи свій Требник, увів до нього й чин освячення свічок. Звідти він перекочував у російський Требник. Тож вся православна церква його використовує.
Накрапав віск – до щастя і багатства?
– Для чого ми у церкві освячуємо свічки? – запитую в отця Андрія.
– Цей чин відбувається одразу після літургії. В окремих місцях прийнято освячувати ще й воду. Над свічками читається особлива молитва, а потім вони окроплюються. Для чого робимо це? Щоб вдома щоразу запалювати їх під час приватної молитви, аби як символ допомагала нам стати ближчими до Бога. Іншої, «магічної», функції свічка не має. Її треба спалити, використати повністю, а не зберігати як сувенір, – наголошує священик.
Отець Андрій Хромяк розповідає про поширені забобони та марновірства, пов’язані зі стрітенською свічкою. І про те, чому її в народі ще називають «громничкою», «громичою».
– Наші пращури-слов’яни, будучи язичниками, вшановували бога вогню Перуна. Вірили, що він сидить на скляній горі, а коли гнівається на людей, кидає у них блискавки. Так до наших днів дійшли залишки тієї традиції. Люди переконані, що в грозу, особливо коли б’ють блискавиці, треба запалити стрітенську свічку, і вона захистить. Встромлюють її у хліб чи ставлять у склянку із зерном. Це безглуздо. Оберігає ж не свічка, а в першу чергу молитва, – пояснює він.
«Громничкою» рятувалися від епілепсії
Колись казали: у кого під час молитви у храмі на Стрітення першою згасне свічка, той найшвидше в селі помре. А якщо під час свячення накрапає на руку віск – це до щастя і багатства. «Громнички» запалювали біля смертельно хворого, щоб полегшити його відхід в інший світ, та під час нападів епілепсії. Ними обкурювали породіль під час важких пологів, дітей від переляку, худібку від злого ока та діжку, у якій вперше розчиняли тісто з борошна нового врожаю. З нею на Стрітення обходили усе обійстя, щоб не наробили збитків ні весняна повінь, ні морози. Якщо боліли зуби, радили її… гризти. Запалювали «громничку» й тоді, коли у хаті ні з чого зчинялася сварка.
– Колись також брали стрітенську свічку із собою в дорогу на удачу. А ще нею «випалювали» дітям на голові хреста – підсмалювали пасма волосся на лобі, потилиці й над вухами, щоб ніяка нечиста сила не підступала, не боялися ні грому, ні блискавки. Вірили, що такий символічний знак вбереже від наглої смерті під час грози. Але християнин повинен розуміти: сама свічка ні від чого не рятує, її світло тільки наближає нас до Бога. Це ніби вікно до Нього. Бо не церковні речі нам допомагають, обереги, а щира молитва.
– Чи можна на Стрітення кілька років підряд освячувати одну й ту ж свічку? – запитую.
– Якщо в людини настільки велика матеріальна скрута, що вона не має грошей на нову, то можна. Якщо ж зберігає її як сувенір, то потрібно людині пояснити істинне призначення цієї свічки – користуватися нею, молитися при ній. Є люди, які колекціонують стрітенські свічки як музейні експонати. Це неправильно.
– А що робити із залишками свічі? – цікавлюся.
– Їх не варто викидати у смітник, бо свічка освячена. Слід віднести згарки у церкву. Зазвичай священики віддають їх на переплавку.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!