Казкове європейське містечко посеред Карпатських гір – таким постає Буковель перед тими, хто сюди приїжджає. І важко повірити, що все створено лише 15 років тому. Як збудувати і розвивати сучасний курорт світового рівня, журналісти з різних міст нашої держави мали змогу дізнатися завдяки прес-туру, організованому Українським журналістським фондом.
Найбідніше село стало найбагатшим
Як завжди, будь-яка справа починається з мрії та ентузіазму. Бізнесмен з Івано-Франківська Олександр Шевченко (тепер народний депутат) вирішив покататися на лижах у Словаччині. І, як сам зізнався, загорівся ідеєю створити подібний, а той й кращий курорт в Україні. Спочатку спробували зайти на відомі «совдепівські» бази відпочинку, зокрема, на Закарпаття. Та чиновники затребували такі шалені відкати, що вирішили все будувати з нуля.
На початку 2000-х село Поляниця Івано-Франківської облалсті було найбільш депресивним у регіоні. Доріг і роботи не мали. Взимку сюди навіть «швидка» не могла дістатися. Люди або їздили на заробітки, або крали ліс і пили самогон. Сьогодні Поляниця – найбагатше село в Україні з профіцитом бюджету 30 мільйонів гривень. Його називають «селом мільйонерів». За 15 останніх років жодна людина звідси не виїхала на заробітки. Навпаки, один чоловік повернувся з Канади, бо в Поляниці бізнес робити вигідніше. Тут будують готелі, ресторани, кафе. Але найбільший скарб місцевих жителів – земля. Коли ще 15 років тому вона майже нічого не коштувала, та нині її вартість становить від 10 до 50 тисяч доларів за сотку. Зараз тут працювати престижно. Зарплати стартують від десяти тисяч гривень (офіціанти можуть заробити навіть 50). Навколо Буковеля створено 20 тисяч робочих місць.
Як згадує Олександр Шевченко, починати будувати цей курорт було дуже важко: спротив чинили місцеві, серед яких ходили чутки, що їх виселять, а дерева вирубають і т.д. Коли поставили перший двокрісельний витяг, самому директору іноді доводилося його вночі охороняти, щоб не розібрали на металобрухт.
В очисних стоках тут водиться форель, а дороги не руйнуються роками
Коли є дуже велике бажання щось зробити, доля дарує шанси. Олександр Шевченко познайомився з людьми, які повірили в ідею українського «Куршевелю» і погодилися вкласти гроші. Це Ігор Коломойський та Ігор Палиця. Отримавши інвестицію у 600 мільйонів доларів, на розбудову Буковелю запросили кращих спеціалістів, які створили з нуля у найскладніших гірських умовах всю інфраструктуру – від енергетики до очисних стоків. План розвитку курорту розробили канадські інженери, які будували олімпійські містечка для зимових ігор. На славу потрудилися й екологи. Тут збудували найсучаснішу австрійську систему багаторівневого очищення стоків, створили спеціальну лабораторію для їх контролю. Про ступінь очищення говорить те, що у вихідному резервуарі очисних споруд розводять форель. А ця риба, як відомо, живе лише у кришталево чистій воді. Уже 15 років на околицях Буковелю немає незаконних рубок лісу. Навпаки, тут його насаджують. Вражають дороги, які ведуть до курорту. Виявляється, їх робить буковельська фірма ПБС. Вона створила власні технології дешевого і надійного будівництва доріг. І навіть дає на них гарантію десять років. Виявляється, це можна робити, якщо не красти! Ця інформація надзвичайно зацікавила колег, і на зустрічі з Олександром Шевченком багато хто розпитував, коли ж їхня надійна дорожня фірма «доїде» до них. Всіх дістало, що відремонтовані влітку шляхи навесні сходять зі снігом.
Сказати, що поїздку у Буковель може дозволити собі кожна українська родина – це неправда. Відпочинок тут не з дешевих. Але, як розповідає Олександр Шевченко, такі закордонні курорти, з такою інфраструктурою (а тут понад 60 кілометрів лижних трас усіх рівнів складності, санна траса, штучна водойма, каток тощо) на порядок дорожчі. Напевне, тому на підйомники Буковелю стоять черги, і у них чути польську, румунську, молдавську, угорську, англійську мови. 50% відпочивальників тут – іноземці. Решта – українці, які дуже люблять лижі.
І навіть у тих, хто не може собі дозволити відпочинок на Буковелі, є можливість тут побувати. Поїздки для дітей з малозабезпечених, багатодітних дітей, дітей-інвалідів, дітей учасників АТО та інших соціально незахищених груп ось уже який рік поспіль організовує благодійний фонд народного депутата Олександра Шевченка. Тільки в останні роки цими проектами було охоплено 80 тисяч осіб.
У Буковель їздять не лише взимку. Нині це курорт всесезонний. Влітку тут відпочивати не менш цікаво. Напевно, саме тому сюди після захоплення Криму переїхав дитячий табір «Артек». До речі, Олександр Леонідович наголосив, що є план подальшого розвитку курорту. Його мрія – розбудувати Буковель у бік Закарпаття, на Бистрицю, зробити до 300 кілометрів лижних трас. А цей чоловік, як ми переконалися, вміє досягати поставленої мети.
Я з дитинства живу за заповідями, які нам лишив Господь, – ділиться роздумами Олександр Шевченко. – Змалку мене мама наставляла на путь істинний і навчала: «Сину, нікому не роби зла і живи по-Божому». І цьому тепер вчу своїх дітей, а їх у мене шестеро, бо немає нічого ціннішого, ніж сім’я, родина. Тому стараюся робити людям добро, хочу, щоб наші українці, мої земляки жили добре, заможно, щасливо. І в цьому мені допомагає Господь. За своє життя у молитвах я завжди щиро дякую і своїй мамі, і нашому Богу.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!