Волинь

РЕКОРДНІ ВРОЖАЇ ФЕРМЕРА

12 жовтня 2005, 00:00
0
0
Сподобалось?
0
Досвідчений фермер із села Головниці Корецького району, що на Рівненщині, Анатолій Коростятинець  за будь-яких погодних умов щороку збирає рекордні для Заходу України врожаї картоплі. «На погоду нарікає той, хто не хоче освоювати науку вирощування картоплі», – каже він. Фермер переконаний, що щедрість будь-якої грядки передусім залежить від рівня знань її власника.
Рядки-гребені картоплі на ділянках Анатолія Коростятинця – рівненькі, ніби робив їх під лінійку. Від щедрості та ваговитості бульб, які формувались на глибині чотирьох-п’яти сантиметрів, у деяких місцях навіть репнула земля. Мені не терпиться побачити на власні очі, скільки “другого хліба” дозріло під одним кущем. Господар бере грабачку і починає “видавати на гора” одну картоплину за іншою.  Їх так багато, що не встигаю навіть рахувати: п’ять… десять... п’ятнадцять(!). Під іншим кущем ще більше – 18 (тобто майже відро). І що цікаво – немає дрібної.
– Сорти “Бернадетт”, “Скарб” та “Ліщина”, – пояснює фермер, – родять щедро. Щоправда,  гігантської картоплі у них не буває. Натомість у “Белларосси” та “Пікассо” під кожним пагінцем зав’язується лише кілька бульб. Зате восени вага кожної з них у середньому – від п’ятисот грамів до одного кілограма. Нещодавно на ринку Новограда-Волинського я продав кілька картоплин сорту “Пікассо”, кожна з яких важила по 850 грамів. Такі екземпляри у багатьох викликають подив і захоплення.
У “маршрутці”, доки їхав у село Головницю, наслухався розмов про вибрики цьогорічної погоди. Мовляв, через дві тривалі засухи картопля вродила гірше, ніж торік. Врожайність на кожному гектарі не перевищує 150 центнерів. Розповідаю про це Анатолію Коростятинцю і прошу прокоментувати ситуацію.  
– На жаль, більшість наших селян, – каже він, – дотримуються дідівської технології у вирощуванні бульби. Так звикли. Запряжуть коней у плуга, якнайшвидше покидають картоплю у глибокі борозни і… сподіваються на милість Божу. Садять на величезних площах. Мало хто переймається продуктивністю культури. Я переконався на власному досвіді: навіть з однієї сотої гектара можна зібрати стільки картоплі, що сім’ї вистачить до наступного врожаю. Завжди треба вирощувати кілька селекційних сортів бульб. Через три-чотири роки обов’язково оновлювати їх, щоб не накопичувались вірусні хвороби. До того ж, дотримуватись сівозміни. Цієї осені врожайність на моїх  ділянках могла бути ще вищою. Але я спробував повернутися на попередні грядки, де вирощував картоплю, не через три-чотири, а через два роки – і відразу втратив 150-200 центнерів на кожному гектарі.
Фермер з Головниці, колишній агроном місцевого господарства, давно відмовився від плуга. Він садить насіннєву бульбу заздалегідь пророщеними паростками. Загортає їх пухкою землею на глибину три-п’ять сантиметрів. В таких умовах саджанці швидко прокльовуються на поверхні гребеня. А потім всю свою енегрію спрямовують на формування зав’язі майбутнього врожаю. Натомість так звана лемешева система знижує врожайність щонайменше на двадцять-двадцять п’ять відсотків. Адже картопля, глибоко привалена землею, змушена витрачати зайві “сили”, щоб пробитися до сонця.  
– Картопля любить добрива, – каже Анатолій Коростятинець. – Не маєте вдосталь органіки – вирощуйте та переорюйте седератні культури. Знаєте, чому у мене, на відміну від інших селян, бараболя і цього посушливого року вродида щедро? Бо висадив паростки якнайраніше – тільки-но прогрівся грунт. Вони мали вдосталь вологи, відтак, швидко розвивалися. А хто спізнився – втратив відсотків п’ятнадцять врожаю.  
Володимир БАЗАВЛУЧЕНКО,
Рівненська область


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися