Минулого тижня парламент прийняв закон про сільську медицину, який має зробити доступнішим та якіснішим медичне обслуговування у сільській місцевості. Нині лікування на селі – поняття умовне. Змінити ситуацію хочуть за рахунок покращення матеріально-технічної бази та дистанційних консультаційних центрів.
Головна проблема медицини на селі – слабке фінансування. Відповідно, немає і черги бажаючих займатися там лікувальною справою. Прийнятий закон передбачає виділення 5 мільярдів гривень на підсилення сільської медичної інфраструктури протягом двох років. Звичайно, дива не станеться, й у кожному селі не з’явиться лікарня чи хоча б висококваліфікований лікар. Але ці гроші підуть на будівництво нових амбулаторій (з можливістю проживання родини медика) та оновлення їхнього обладнання, купівлю автомобілів для пересування лікарів між селами. Там, де ФАПів немає, планується створення хоча б медпунктів при сільрадах. Затверджено перелік обладнання та ліків, якими вони мають бути забезпечені.
Також усі ФАПи та медпункти за два роки повинні отримати швидкісний Інтернет. Цей пункт – чи не найголовніший. Адже у селі вводиться поняття телемедицини. Воно не має нічого спільного з телевізором та іншими міфами, про які встигли вже розповісти опоненти медреформи. Телемедицина – це спосіб «подолання» між пацієнтом та лікарями відстані, яка для сільського мешканця в Україні становить у середньому більше 20 кілометрів.
Застосування телемедичних технологій (телефон, інтернет-зв’язок чи відеоконференція) дозволить лікарю дистанційно консультувати медичних працівників первинної ланки та пацієнтів, які звернулися по допомогу у ФАП у цілодобовому режимі. За необхідності відбуватимуться й дистанційні медичні консиліуми із залученням вузькопрофільних фахівців обласного рівня. Також передбачені випадки консультування пацієнтів на дому.
Телемедицина у сільській місцевості – це звична практика у Європі. Переважно вона застосовується у кардіології. Так само буде і в Україні. Адже захворювання системи кровообігу спричиняють найбільшу кількість смертей. На практиці це працює таким чином. Медпрацівник приїжджає до хворого у село і робить кардіограму на місці. Фельдшер може сумніватися у тому, чи потрібно забирати пацієнта до лікарні. Результати кардіограми лікар надсилає вузькопрофільному спеціалісту в область у спеціальний консультативний центр, і фахівець починає керувати ситуацією. Для такої взаємодії необхідно провести навчання великої кількості персоналу (подібна програма уже поступово впроваджується на Волині).
Паралельно Міністерство охорони здоров’я планує створити мережу ангіографів (обладнання для рентгенографії судин), аби з будь-якої точки країни до найближчого апарата можна було доїхати впродовж двох годин. Своєчасна встановлення стента (розширювач для судини) рятує життя людям, які перенесли інфаркт міокарда.
Але телемедицина працюватиме не лише з кардіологією. Вона також може консультувати цифрові рентгенограми і комп’ютерні томограми. Міністерство охорони здоров’я не обмежує напрямки. Сюди можуть долучатися й інші галузі. Все залежатиме від того, як налагодять роботу спеціальних консультаційних центрів на місцях.
Також телемедицина матиме й освітній компонент. Так, медичні вузи, обласна лікарня та інші заклади ІІ та ІІІ рівня надання лікарської допомоги організовуватимуть дистанційні навчальні заходи. Проводитиметься зовнішнє оцінювання якості роботи лікаря через інститут кураторства.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!