Минулого вівторка Луцьк опинився у центрі уваги усіх світових ЗМІ через захоплення автобуса із заручниками. Терористом виявився Максим Кривош – 44-річний чоловік з багатим кримінальним минулим. Цікаво, що газта «Вісник+К» писала про очолювану ним банду у 2006 році. Її члени займалися рекетом, розбійними нападами з переодяганням у міліцейську форму, пробували налагодити продаж українських дівчат за кордон. Завдяки ватажкові, з якого міг би вийти непоганий сценарист чи кінорежисер, кожен злочин бандити розігрували як по нотах. Також ми поспілкувалися з людиною, яка вчилася з Кривошем у духовній семінарії у Луцьку, та поговорили з міліцейськими ветеранами-оперативниками, які добре знайомі з «подвигами» Максима. Отож, ким був і є луцький терорист.
Сумний досвід за стінами собору
З якогось дива Максиму Кривошу під час обрання запобіжного заходу (суд відправив його за ґрати на два місяці без можливості внесення застави) влаштували майже півгодинну прес-конференцію. На ній він намагався подати себе ідейним борцем з поганою системою. Раптом обмовився, що спершу хотів захопити не автобус, а собор у центрі Луцька.
Ми дізналися, що Максим Кривош, хоч і був розумною дитиною, проте на олівець оперативників почав потрапляти з 16 років. Уже тоді мав прізвисько Плохой. Зухвалий норов завдавав чимало клопотів міліції.
Як розповідав про себе сам Кривош у своїй книзі «Філософія злочинця», надивившись бойовиків, він захотів стати крутим. У 16 років Максима затримали на ринку з обрізом рушниці. Тоді його батько, відомий у Луцьку науковець, «відмазав» сина й прилаштував на навчання у технічний інститут, в якому викладав. Проте Плохой довго там не втримався і втік з дому в Одесу. Але вже за кілька тижнів Максим сам повернувся до Луцька з твердими намірами піти у монастир. Знайомство з релігією вирішив розпочати з місцевої семінарії, котра діяла при кафедральному соборі Святої Трійці.
Лучанин, який був однокурсником Кривоша, каже, що Максим спершу справді нібито хотів стати ближчим до Бога, але у семінарії у той час творилися дивні речі. У щойно сформованій Волинській єпархії УПЦ КП було так само неспокійно, як і загалом у суспільстві на початку 1990-х. Дисципліна тут була на низькому рівні. Існували неуставні стосунки, зникали цінні речі. Семінаристи ділилися між собою на групи. Була й група, яка більше скидалася на «блатних». Ці хлопці мали певні привілеї, оскільки входили до так званої охорони владики Спиридона, котрий боявся помсти московитів за вихід з РПЦ. Ці хлопці вели переважно нічний спосіб життя. Максим, котрий шукав за соборними мурами порятунку від виру кримінального світу, знову потрапив у теж саме порочне коло. Його швидко втягнуло середовище отих самих «блатних», він також пішов в «охорону», і за кілька місяців взагалі покинув семінарію. А вже у 17 років Кривош отримав свій перший строк.
Театр бандита-режисера
Звільнившись з місць позбавлення волі, Плохой повернувся у рідне село Добре на Камінь-Каширщині. Мати Максима, побоюючись, що син знову ступить на криву стежину, прагнула якнайшвидше влаштувати його на роботу. На свій страх і ризик взяти колишнього зека погодився односельчанин Іван, який на той час мав власну фірму у Луцьку. По блату Максим отримав у ній посаду заступника з комерційних питань. Тоді ж він створив нову банду, а першою її жертвою мав стати усе той же Іван...
Одного дня двоє членів групи приїхали в офіс бізнесмена у Луцьку. Назвавшись представниками чеченського угруповання з Києва, незнайомці «запропонували» Іванові забезпечити «дах» його фірмі й пригрозили розправою над рідними. Зловмисники дали бізнесмену на роздуми всього один день, а для продовження переговорів йому потрібно було з’явитися біля повороту в село Баїв Луцького району. Іван страшенно перелякався, і звернувся за порадою до Максима, знаючи про його кримінальне минуле. Саме на це і був розрахований план Плохого. Кривош заспокоїв директора фірми і наступного дня разом з ним поїхав на стрілку з «киянами». На ній була розіграна справжня вистава з кіношними трюками. «Чеченці» почали лякати бізнесмена, один з них вихопив пістолета і пригрозив чоловікові, що у випадку відмови застрелить його на місці – злочинець блефував, оскільки насправді зброя була не бойова. Якраз тут у ситуацію за планом і втрутився Максим. Він вибив пістолет з рук «рекетира», а за мить пролунав постріл. На животі в одного з вимагачів з’явилася червона пляма, на траву потекла кров. Але й вона була несправжня – злочинець, який розігрував роль пораненого, роздушив під сорочкою поліетиленовий пакет зі спеціальним розчином червоного кольору. Та Іван сприйняв усе за чисту монету і, шокований кривавою «розборкою», разом з Максимом чимдуж почав тікати з місця події. Того ж дня наляканий бізнесмен сховав свою сім’ю за містом у знайомих.
А зловмисники продовжували «опрацьовувати» бідолаху. За кілька днів після інциденту Максим розповів директору фірми, що був на зустрічі з «чеченцями», де дізнався, що їхній «поранений» перебуває у важкому стані. Для його лікування та залагодження конфлікту «кияни» нібито вимагають 10 тисяч доларів. Та коли Іван захотів сам зустрітися з «потерпілим», Кривош став шукати різні причини, чому це неможливо зробити. Лише тоді бізнесмен запідозрив, що Максим за одне зі злочинцями і пригрозив зверненням у міліцію. Рекет одразу ж припинився...
Наступною жертвою Кривош обрав сільського голову. Максим безпосередньої участі у цій «операції» не брав, а тільки розробив план і привіз своїх спільників на місце злочину. Вночі троє злочинців, озброєні револьвером, увірвалися в хату сільського голови і почали нишпорити в речах у пошуках грошей. Однак нічого вкрасти злодії не встигли. Господар якимось дивом зумів відбитися від одного з нападників, вхопив у руки лопату і побіг спускати з ланцюга кавказьку вівчарку. Розбійники розгубились і втекли. Наступного ж ранку селом пішли чутки, що до злочину причетний Максим. Сільський голова зустрівся з Кривошем. Той усі звинувачення відкинув, більше того, запропонував свою допомогу в «розслідуванні» справи. Але одразу обмовився, що на це потрібні будуть гроші, для початку, мовляв, вистачить 200 доларів. Отримавши цю суму, Максим зник. Та через кілька днів знову повернувся у село з двома спільниками. Попередньо у багажник «БМВ», яким приїхали, поклали ще одного члена своєї банди, зв’язавши йому руки і ноги та обливши кров’ю якоїсь тварини. «Ледь живого» закривавленого чоловіка продемонстрували дружині голови. При цьому Максим сказав: «Бачите, я свого слова дотримуюся. Ця сука навела людей на вашу хату. Він намагався від нас втекти, і ми змушені були його підстрелити». Розіграна сцена справила потрібне враження, тож Кривош без проблем отримав ще 300 доларів на «продовження розслідування». Пізніше апетит у злочинців зріс, і вони зажадали додатково 2000 тисячі зелених за підключення до справи «серйозних бандитів». Виплачувати таку суму своїм «помічникам» голова відмовився і сказав Максиму, що хоче звернутися в міліцію. Однак, як і бізнесмен Іван, свою погрозу голова виконати так і не ризикнув.
Фальшивий «Беркут»
Члени банди постійно перебували у пошуках нових джерел збагачення. Спробували зайняти своє місце на ринку постачання у закордонні борделі українських дівчат. Але після першої невдачі покинули цей «бізнес». Натомість вирішили скористатися тодішньою популярністю Луцького автомобільного ринку, куди з’їжджалися покупці з усієї України з великими сумами грошей. знайомству допомагав купляти авто член банди Плохого Богдан. Покупця заманили на одну з віддалених вулиць міста, де на нього та його помічників напали двоє інших членів угруповання і відібрали 3700 доларів.
Найбільш віртуозно Кривош розіграв наступний злочин, який мав би стати серійним. Нова схема працювала так. У день роботи автомобільного ринку в Луцьку поблизу залізничного вокзалу у Ківерцях в момент прибуття потяга «Київ – Ковель» (тоді через реконструкцію луцького вокзалу до обласного центру поїзди не заходили) припаркувалося таксі, за кермом якого перебував один з членів банди. Підставний таксист, почувши, що пасажири їдуть в Луцьк на авторинок, одразу запропонував їм занижений тариф. Двоє киян погодились і сіли в «Жигулі». Поблизу села Дачне «таксист» сказав пасажирам, що при в’їзді у Луцьк багато постів ДАІ, які проводять посилені обшуки автотранспорту у зв’язку з вбивством працівника міліції. Мовляв, їх краще об’їхати, щоб не було проблем. Кияни не заперечили, і водій повернув на ґрунтову дорогу між селами Дачне та Озерце. Там на них уже чатували інші бандити, переодягнені у форму «Беркута» з масками на обличчях. Плохой виконував роль командира і міліцейським жезлом зупинив «Жигулі», при цьому тримаючи в руках пістолет. Інші члени банди, переодягнені у правоохоронців, витягнули із салону авто «таксиста» і пасажирів. «Міліціонери» почали «обшук» киян, забираючи у них документи і гроші. Потім член банди, який виконував роль таксиста, нібито вирвався з рук «правоохоронців», вскочив у «Жигулі» і зник у невідомому напрямку. «Міліціонери» з криками: «Дивіться – водій тікає», – вскочили у свій автомобіль і також поїхали за ним. А кияни, пошиті в дурні, залишилися посеред поля, втративши майже 10 тисяч доларів.
Цей злочин став для банди Плохого останнім. Кривоша та більшість його спільників затримали. У 2005 році Луцький міський суд оцінив режисерські та акторські здібності Максима на 8,5 років позбавлення волі.
Подвиги після тюряги
Після другого строку офіційно Максим Кривош зажив у місті Дубно на Рівненщині слави природолюба, котрий опікується бездомними собаками. Однак це тільки офіційно, насправді ж своїх звичок не покинув. Проводив дрібні афери з антикваріатом. Любителю старовини з Київщини він обіцяв продати золоті американські долари. Продавець отримав 10 тисяч гривень завдатку, а монет покупець так і не дочекався. Тож добиватися повернення грошей довелося через суд. Звинуватив Кривоша у шахрайстві й священник з Рівного Василь Коновалюк. Останній зводить благодійний притулок для бездомних тварин. Коли забракло коштів, отець вирішив продати старовинні цінні ікони та хрести, які були у нього. Допомогти вигідно розпродатися чоловікові мав природолюб з Дубного, котрий знається на антикваріаті. Йому священник і довірив свої цінності. Помічник мав завезти загалом 11 предметів до Києва, де дають «кращу ціну». Однак грошей Василь Коновалюк так і не отримав. Натомість «колега» з Дубного з’явився з перемотаною рукою і повідомив, що у столиці продавців антикваріату накрили працівники СБУ і відібрали всі речі. Шляхом довгих переговорів батюшці вдалося повернути собі третину зниклих речей. Коли у Луцьку відбулося захоплення автобуса, Василь Коновалюк впізнав у терористі свого «помічника». Про що розповів журналістам.
«Чому він такі ганебні вчинки супроти людей робив, не знаю, можливо, така в нього «філософія» життя…», – резюмував Коновалюк.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!