Олександру Соколову із львівського міста Сокаля – 28 років. З них 5 років він прикутий до інвалідного візка. Жахлива аварія у зимову ніч 2016 року кардинально змінила його життя. Відмова від нього коханої, яка ще й забрала їхнього сина, несамовитий біль, постійне перебування в лікарні, тіло, яке абсолютно його не слухалося, постійна нестача грошей на лікування, інвалідний візок – всі ці випробування, наче сніжна лавина, випали на Олександра. Дивлячись на себе і свій стан, він і гадки не мав, що попереду його чекає щось неймовірне…
Фатальна аварія
Це була зима, 3-тя година ночі. Олександр їхав із друзями в авто. Дорога була слизькою. Водій не справився з кермуванням, автівку занесло. Спочатку вона врізалася у стовп, а потім перевернулася у кювет. Сашка від удару викинуло через бокове скло, він розбив голову. Один із друзів першим отямився і викликав «швидку». Спочатку хлопця повезли у лікарню в Сокаль, звідти – в Червоноград, потім – у Львів. Хоча в авто були троє, але постраждав лише Олександр. У Львові його прооперували. Там він пробув три тижні, а коли не стало, чим платити за лікування, хлопця відправили назад у лікарню у рідний Сокаль. Про те, що він не зможе ходити, ніхто і словом не обмовився. Вдома хлопець лежав як овоч. Не міг навіть повертатися, ліва рука не працювала. У нього перебитий хребет і пошкоджений спинний мозок, через що паралізувало тазові органи. Постійне лежання призвело до того, що у молодого чоловіка утворилися страшенні пролежні. Були такі величиною, що кулак уміщався. Не маючи коштів на лікування та операцію, Олександр почав сам розробляти собі руки – підтягувався на своєму пристосованому для малорухомих людей ліжку. Раніше навіть на бік сам не міг повернутися без допомоги матері, а потім самотужки став припідніматися з ліжка. Повноцінним сидінням це назвати не можна, спини він не відчуває, але принаймні для нього це вже величезне досягнення і результат постійної роботи над собою. Лікарі у Чернівцях одноголосно сказали хлопцеві, що потрібно робити операцію. Суму запросили у 400 тисяч гривень, і це без урахування післяопераційної реабілітації. Таких грошей у родині, де дві людини з інвалідністю, звісно, не було. Тому хлопець став розміщати прохання про збір коштів йому на операцію у мережі. Про хлопця була розміщена інформація і на нашому сайті.
Кохання з першого дзвінка
Цю статтю і прочитала Оксана Гнідець у далекій Італії, де вона живе і працює. Дівчина побачила, що хлопець родом із її рідного Сокаля, більше того – вони навіть навчалися в одній школі, тільки особисто не були знайомі. Дівчина дуже перейнялася його історією, особливо їй було незрозуміло, чому кохана дівчина не захотіла жити з неповносправним, забрала їхнього маленького сина і поїхала назавжди. Але минув час, Оксана почала забувати історію про земляка, яка її так вразила. Аж поки одного дня він не написав їй у мережі: «Привіт…»
– Я відповіла йому «привіт», але одразу для себе вирішила не давати йому марної надії і не продовжувати нашого спілкування, бо в нього інвалідність. Не хотіла його розчаровувати. Але минув місяць, і він знову мені написав. Я подумала, чому б нам просто не спілкуватися і не бути друзями? Буду його підтримувати морально. А потім він до мене подзвонив. Наша перша телефонна розмова тривала 1,5 години. І тоді я відчула сильний потяг до нього, емоції. Нам дуже сподобався голос одне одного, і можна сказати, що наші почуття зародилися з того першого дзвінка. І після цього в нас зав’язалися стосунки, – розповідає Оксана.
Після чотирьох місяців дзвінків і спілкування в мережі дівчина запросила Сашу до себе в Італію. Подолати 1800 кілометрів до коханої було щось із галузі фантастики для хлопця, який заледве витримував 5-годинну дорогу до лікарні у Чернівці. Плюс, численні обмеження через карантин. Але, сповнений коханням, Сашко не їхав – летів у далеку країну. А усі незручності, пов’язані з добою у дорозі, були нічим, порівняно з бажанням чимшвидше обійняти кохану.
– Кохання – дуже сильна річ. Мене до Оксани притягнуло душевно. Не з якоюсь користю, як мені не раз дорікав багато хто. Я просто відчув, що це моя людина. І я не побоявся свого стану і наслідків, які могли б бути у мене від переїзду і зміни клімату. І мене наче щось оберігало. Я спокійно їхав добу в Італію, – розповідає Сашко.
І воно було того варте. Зустріч двох закоханих була дуже яскравою і емоційною. А Оксана, давши коханому відпочити з дороги лише кілька хвилин, одразу взялася ним займатися: посадила на візок, змусила віджиматися, потім вивезла на балкон – подихати свіжим повітрям і прийняти «сонячні ванни». Одне слово, не дає йому розслаблятися. І Сашкові це подобається. А нещодавно вона виклала в мережі відео, як він миє посуд, – намагається це робити, адже руки ще погано слухаються. «Подивіться, який сюрприз зробив мені коханий, він молодчинка!» – підписала вона відео. Дівчина радіє кожному досягненню свого Сашка, а він робить усе, аби щораз більше дивувати кохану.
Замість знеболювальних – кохання
Більше того, кохання уже зробило з ним неймовірні речі. Якщо вдома він і дня не міг прожити без уколів і знеболювальних, то тут хлопець не випив жодної таблеточки. Його знеболювальне – кохана Оксана.
– Мені стало значно легше, а особливо душевно. Бо отримав те, що мені так вкрай бракувало, – кохання. Бо ж був час, коли я зневірився і думав, що моє життя закінчене. А вона не просто повернула мені жагу до життя, вона дала мені крила! – каже Сашко.
Молоді люди практично увесь час разом. Оксана працює манікюрницею вдома. Її мама проживає по сусідству. У планах на майбутнє в пари – насамперед покращити здоров’я Олександра. Планують звернутися в Червоний Хрест, в приватні клініки.
– З Божою підтримкою у нас все вдалося до цього часу, тож вдасться і далі. Бо кохання перемагає усе. Таких, як моя Оксана, – одиниці, мало хто захотів би пов’язати свою долю з неповносправним, – каже Сашко.
– А я хочу додати, щоб люди брали з нас приклад і не боялися кохання у візку. Щоб йшли до кінця, не опускали рук і вірили в себе. Бо кохання перемагає все! – ось такими неймовірними словами завершує нашу дивовижну історію Оксана.
Щастя Вам, молоді люди, і нехай ваше кохання здолає всі перепони і стане прикладом для усіх! Бо кохати по-справжньому – це не за щось, а попри все!
Ірина Бура
Оскільки на лікування в Італії Олександру потрібні чималі кошти, просимо допомогти фінансово усіх небайдужих, аби наблизити мрію цієї дивовижної пари – якнайшвидше стати на рушничок щастя:
«ПриватБанк» 4149 4991 1291 4542
Соколов Олександр Васильович
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!