Існує думка, що до логопеда потрібно звертатися безпосередньо перед школою. Завжди знайдеться сусідка, кума чи тітка, яка на схвильоване батьківське: «Уже три роки, а дитя не говорить», – запевнить, що її син чи дочка «мовчали до п’яти, а потім різко забалакали одразу реченнями». Усе це хибна думка! І, як каже логопед вищої категорії Оксана Борецька, насправді чим раніше дитину огляне спеціаліст, тим більша ймовірність виправлення мовлення.
– З чого починається консультація логопеда?
– Із запитань: як проходила вагітність у мами, чи приймала вона антибіотики, чи не було резус-конфлікту, родових травм? Досить часто мовні порушення – це лише наслідок якогось вродженого дефекту: аутизму, затримки психічного розвитку. І якщо якісь проблеми були, то про це батьки мають пам’ятати і бути насторожі. Якщо дитина розвивається нормально, десь у пів року у неї починається гуління і лепет. У два рочки вона вже говорить окремі слова і при цьому все розуміє: принесе, віднесе, покаже. До трьох має говорити елементарні фрази. Малеча орієнтується у побуті, наслідує дії та рухи дорослих. З трьох до чотирьох років повинні сформуватися свистячі звуки «з», «с», «ц», «дз». До п’яти – шиплячі. З п’яти до шести літ – склади «ли», «лі», «ри», «рі». До шкільного віку дитина повинна чітко вимовляти всі звуки.
– Тобто, якщо дитині три роки, а вона не заговорила – це серйозний привід занепокоїтися?
– Взагалі – так. Не треба чекати отого міфічного «ще виговориться», а просто привести дитину на консультацію до логопеда. Причин мовчання може бути багато. Наприклад, уповільнення темпів дозрівання мовленнєвих центрів мозку – у цьому нічого страшного немає і дитина наздожене однолітків пізніше. А бувають і патології. Я насамперед прошу перевірити слух. Навіть якщо вам здається, що малеча все чує, але насправді він буде знижений. Якось до мене привели дитину із затримкою розвитку. Її навіть записали в спеціалізований учбовий заклад. При цьому мама запевняє, що дитя чує, бо ж мультики дивиться. Ледь не силою змусила пройти обстеження, і з’ясувалося, що слух збережений лише на 40 і 60 відсотків. Вдягнули слуховий апарат, і дитина стала шаленими темпами розвиватися та врешті пішла у звичайну школу. Або був інший випадок: мама привела сина-другокласника. Розказує, що він пішов до школи підготовленим, вимовляв усі звуки, говорив чітко, а до кінця навчального року ніби розгубив усе, що знав. Став погано вчитися, говорити. Я одразу скерувала їх до невролога. Вони зробили обстеження, і з’ясувалося, що у дитини пухлина в голові, яка тисне на певні ділянки мозку, а це спричиняє такі проблеми.
– На що слід звертати увагу батькам найперше?
– Якщо дитина не відкликається на своє ім’я, не дивиться вам в очі, під час гри постійно щось розкладає в рядочок, повторює якісь рухи, а з мови у неї – не «мама», «тато», а завчені фрази з мультиків – це можуть бути симптоми аутичного розладу. Тому треба спочатку звертатися до дитячого психіатра та невролога.
– Чому деякі діти гаркавлять?
– Якщо немає фізичних вад (наприклад, укорочена під’язикова чи міжгубна вуздечки впливають на якість вимови) – гаркавити людина не повинна. Але дитя росте і наслідує розмову батьків. У мене були випадки, коли вся сім’я гаркавила, тож завчасно привели свого сина, побоюючись, що і його чекатиме така доля. У ранньому дитинстві цей неправильний (горловий) звук дуже легко виправляється. Іноді батьки самі спонукають малюка говорити неправильно. Вони впрошують повторювати «р» знову і знову. А дитя так хоче зробити приємно мамі з татом, що починає видобувати цей звук десь з горла. Потім приходять до логопеда у шість-сім років, і тоді переставити завчений звук дуже важко. Так що прошу не підганяти дитину говорити те, що у неї не виходить. На все свій час. Але якщо вас щось турбує у вимові малечі – краще перевіритися і бути спокійними.
Поради логопеда Оксани Борецької:
– Розвиток дрібної моторики впливає на мовлення. Це доведений взаємозв’язок. Тож змалку давайте дитині перебирати крупи, гратися зі шнурками, малювати пальчиками і таке інше.
– Максимально обмежуйте вплив сучасних телефонів та телевізора, більше розмовляйте з дитиною.
– З малюком потрібно розмовляти чітко і виразно, не сюсюкати. Проговорювати усі свої дії, називати предмети.
– Обов’язково проконсультуйтеся зі спеціалістом, якщо у дитини ніби «каша в роті», вона говорить «на своїй мові», у неї бідний словниковий запас, граматичні помилки (наприклад, мама прийшов, гарна будинок), а після п’яти років так і не стала вимовляти звуки «ч», «щ», «ж», «ш».
– Якщо на письмі дитина плутає букви, пише їх догори ногами або в інший бік, пропускає літери або пише текст одним реченням – це може свідчити про вроджену ваду. Тож бігом до логопеда!
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!