Валентина Михайлівна з Володимира-Волинського має велику біду – онкохворого батька. Добре, що живе у прикордонному містечку, тож знайомі часто привозили їй необхідні препарати з Польщі. А коли довелося купувати медикаменти в українській аптеці, вжахнулася – у нас вони коштують на сотні гривень дорожче!
Чимало моїх знайомих також привозять для себе, своїх рідних, знайомих медикаменти з Польщі. Подруга після операції на суглобі мала три місяці проходити реабілітаційний курс. В Україні потрібні таблетки на місяць коштували 2500 гривень, а купуючи аналогічні ліки в Польщі на три місяці заплатила таку ж суму. Пані Валентина, оцінюючи цінову політику щодо медикаментів у нашій країні та сусідній, не перестає обурюватися:
– Я купувала таблетки «Бікалутамід» (28 штук). Продаються вони тільки за рецептом. У Польщі коштують приблизно 40 злотих, тобто десь 290 гривень. А як зайшла в нашу аптеку, то остовпіла! Такі самі таблетки – 850 гривень. Їх вистачає рівно на 28 днів. Варто врахувати й те, що разом з ними необхідно прокапуватися. А це ще плюс 1700 гривень, якщо брати імпортні препарати. Пропрацювавши тридцять років водієм у колгоспі, батько заробив аж 1340 гривень пенсії. То як за такі гроші йому вижити?! У Польщі люди й пенсії більші мають, і ціни на ліки дешевші. А дурні українці здоров’я в колгоспах вгробили – і заробили дулю. Дивлюся на наших пенсіонерів, і серце крається. Поставили їх у таке становище, що коли не маєш грошей, то бери й помирай – нікому ти не треба. Про що ж думають ті депутати? Чого у нас нема таких цін в аптеках, як у Польщі. Ви попитайте у тих, хто тими медикаментами керує, коли в нас вони подешевшають?
Запитання читачки переадресовуємо начальнику управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації Ігорю Ващенюку. Він зауважує, що ситуація не така однозначна:
– Так, у Польщі наші люди купують багато медикаментів, але не всі вони дешевші за наші, є й дорожчі. Усе залежить від компонентів, країни виробника. Мало хто звертає на це увагу, концентруючись в основному на назві препарату. Хоча погоджуюся, що в Україні ціни на ліки – одні з найвищих. Для того, щоб ситуація змінилася, потрібно розширювати програму «Доступні ліки». Держава вже може собі дозволити відшкодування вартості медикаментів не лише на серцево-судинні захворювання, діабет ІІ типу та бронхіальну астму, а й на інші складні хвороби. Вважаю, що потрібно вводити рецепторний відпуск ліків для того, щоб люди не витрачали гроші на препарати, які не мають доведеної ефективності. Хворі мають повірити й зрозуміти: те, що безкоштовно дає держава, не є таким поганим.
Починаючи аналізувати цю проблему, дізналися, що й на державному рівні є видимість роботи по здешевленню медикаментів. На початку 2017 року була прийнята постанова Кабміну «Про державне регулювання цін на лікарські засоби». Простіше кажучи, Міністерство охорони здоров’я встановлюватиме референтні ціни на ліки, в межах яких визначається оптово-відпускна ціна, і аптеки не мають права її завищувати.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман особливо перейнявся тим, щоб ліки не дорожчали, і на засіданні Уряду налякав фармацевтів:
– Ті аптечні мережі, які після запровадження референтного ціноутворення із січня не знизять ціни на ліки, будуть жорстко каратися.
Але як – не сказав. А ми вже й звикли, що у нас багато постанов приймається, але дуже мало виконується. Тому прості люди не помітили отого обіцяного зниження цін. Бо тільки Уряд підніме на кілька гривень пенсії та зарплати, слідом за цією «приємністю» дорожчають і продукти, і ліки. На що ж дивляться чиновники з Міністерства охорони здоров’я? Кого вони контролюють, кого карають?
Руслана ТАТАРИН
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!