Чи існував насправді розвідник Микола Кузнецов?
Наші публікації

Чи існував насправді розвідник Микола Кузнецов?

17 квітня, 18:06
2
1
Сподобалось?
1

На початку цього року зовсім випадково біля могили радянського агента НКВС Миколи Кузнецова на Пагорбі слави у Львові виявили підкоп. Поліція припустила, що це була або спроба викрасти останки, або ж взагалі готувалися підірвати поховання. Здається, навіщо це робити, кому не дають спокою кістки радянського розвідника?

Засекречені архіви 

Ім’я Миколи Кузнецова нерозривно пов’язане з цуманськими лісами Волині, у яких розміщувався загін диверсантів полковника НКВС Дмитра Медведєва «Победители», і Рівним. Саме у цьому місті він, за твердженням радянської пропаганди, здобув дуже цінні дані, які зробили його легендою. Кузнецову приписують передачу у «Центр» повідомлення про підготовку ворогом наступу під Курськом («Курська дуга»), розкриття планування німецькою розвідкою замаху на Сталіна, Рузвельта і Черчилля у Тегерані у 1943 році та виявлення місця розташування ставки Гітлера «Вервольф» на Вінниччині. У селах же довкола Цумані досі з покоління в покоління розповідають про те, як німці палили і вбивали простих українців за те, що Кузнецов знищував німецьких офіцерів. Такою була волинська ціна «подвигів» радянського розвідника. То хто ж він такий? Нещодавно в Ізраїлі вийшла книга письменника Олександра Віленського «Тайна «Колониста» («Колоніст» – один з позивних Кузнецова). У ній він стверджує та доводить, що «Ніколая Кузнецова» взагалі не існувало. Це черговий міф радянської пропаганди. І створений він уже після війни.

– Це зроблено спеціально для того, аби показати, що найкращим розвідником у часи війни був не якийсь там Трепер з «Червоної капели» чи Зорге, а простий уральський хлопець з прізвищем «Кузнецов», – припускає Віленський. – Звідки ми дізнаємося про нього? З книг Дмитра Медведєва. Їх вийшло дві: «Це було під Ровно» (1948 рік) і «Сильні духом» (1951-й). У першій розвідник просто згадується. Про всі ж його «подвиги» ми читаємо уже в другій книзі. Усі документи, які стосуються Кузнецова, зберігаються в архівах КДБ-ФСБ і засекречені до 2025 року. Ймовірно, до них не допустять і в наступні два десятиліття. Поки не вимре покоління, яке хоч щось пам’ятає. Кажуть, що свого часу до архівів був допущений лише автор біографії Кузнецова Теодор Гладков. Сам же він запевнив, що писав про розвідника зі слів двох генералів КДБ. Питається: якщо Кузнецов був такий крутий, то що приховують?

Із трьох чоловіків  «зліпили» одного

Олександр Віленський впевнений, що російські спецслужби ретельно бережуть таємницю, бо насправді розвідник Микола Кузнецов – це збірний образ. У своїй книзі він розповідає, що під його ім’ям діяло три різні чоловіки. Перший – це реальний Никанор (який потім взяв собі ім’я Миколай) Кузнецов. Він народився у родині старовірів в уральському селі, син кулака, двічі виключений з комсомолу, вчився, але не закінчив лісотехнічний технікум, був сексотом НКВС на «Уралмаші». У 1938 році в період великих чисток у спецслужбі був заарештований. Через декілька місяців за нього нібито заступилася впливова людина, тож Кузнецова випускають і… переводять у Москву. У столиці він був відомий уже як Рудольф Шмідт. Згідно з офіційною біографією, тут він крутив численні романи з балеринами «Великого театру», підкладав їх під іноземних дипломатів, таким чином збираючи розві­дувальну інформацію. 

– Я не дуже вірю у миттєве перетворення сільського уральського хлопця з родини старовірів у столичного денді, улюбленця жінок. Вважаю, що у Москві Миколу Кузнецова «підмінили» на справжнього Рудольфа Шмідта, німця російського походження. А уральського хлопця Никанора вбили у застінках свердловського НКВС, – розповідає Олександр Віленський. – У серпні ж 1942 року до загону Медведєва закинули вже зовсім іншого німця – Пауля Зіберта, комуніста родом з Пруссії, який пройшов перед тим відповідну спецпідготовку і вмів розмовляти декількома діалектами німецької мови. Він виявився дуже нездалим агентом, яким були незадоволені і Медведєв, і Центр: Еріха Коха цей Зіберт-Кузнецов так і не вбив, хоча його закидали до Рівного саме з цією місією.

На думку Олександра Віленського, «геніальні» розвіддані, начебто отримані Зібертом у Рівному, які вплинули на хід війни – це вигадка, котра не тримається купи і є частиною міфу про Кузнецова. 

– Як Зіберт «розкрив» замах на велику трійку? За версією Медведєва, котрась з його коханок розповіла, що інший німець пообіцяв привезти їй незабаром перського килима. З чого «геніальний» Кузнецов зробив висновок, що в Тегерані планується замах на Сталіна, Рузвельта та Черчилля. Абсолютна нісенітниця!

Похований у Львові чи в лісі під Цуманню?

Не менше таємниць приховує і смерть розвідника Кузнецова. Офіційна версія – разом з агентами Бєловим і Камінським потрапили біля села Боратин Бродівського району Львівщини у полон до упівців. Аби не датися живим, Кузнецов попросив закурити, підійшов до гасової лампи, витягнув з-під свого кашкета гранату і ліг на неї.

Олександр Віленський переконаний, що радянський розвідник не міг загинути біля вказаного села на Львівщині, бо він там… не був.

Підтримує цю версію і краєзнавець з Берестян колишнього Ківерцівського району, неподалік яких стояв у роки війни загін Медведєва, Микола Подзюбанчук.

– Від декількох людей я чув, що Кузнецов загинув в урочищі «Зелене» між Берестянами і Цуманню. Саме там була перша стоянка загону Медведєва.  І туди нібито йшов розвідник після провалу у Львові, – розповідає пан Микола. –  У цих краях тоді якраз проходила лінія фронту. Є дві версії щодо обставин загибелі. Перша: розвідників у німецькій формі затримав СМЕРШ. Кузнецов сказав, ким є, і написав звіт, підписавшись псевдо «Пух», який переправили у Москву. Хотіли, щоб там підтвердили, що він «наш». Псевдо ж було мало кому відоме. І нібито Медведєв, який його дуже не любив, зробив вигляд, що не знає, хто це такий. Радянського розвідника розстріляли свої. Друга версія: разом з бійцями СМЕРШУ Кузнецов потрапив до рук упівців. Вони зв’язалися з німцями і запропонували обміняти «цінних» офіцерів на своїх побратимів. Коли повстанців випустили, Кузнецова німцям живим не віддали. Упівці знали, хто він і скільки лиха заподіяв місцевим жителям.   

Чи є правдою розказані версії про життя і смерть відомого радянського розвідника – невідомо. Відповідь на це міг би дати аналіз ДНК: в Уфі живе племінниця справжнього Кузнецова з уральського села. Але чи погодяться росіяни його робити? Є дуже великий сумнів. Якщо з’ясується, що останки, захоронені у Львові, не мають відношення до Миколи Кузнецова, розвінчається ще один гарно придуманий міф про війну. А цього у путінській Росії хочуть найменше.

Наталка СЛЮСАР


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Коментарі

  • плющ
    плющ

    Наталка Слюсар,годi писати дурницi....неприемно читати

    17 квітня, 19:55
    Відповісти
  • Олег Ставинога
    Олег Ставинога

    Раджу Вам почитати спогади діяча УПА і ОУН Луки Павлишина. Він розповідає про свою зустріч з керівником СБ УПА Арсеничом -Березовським , який після арешту банди Кузнєцова біля села Верби був ним допитаний і розстріляний.

    18 квітня, 10:04
    Відповісти

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися