Андрій НЕСТЕРУК з батьками
Наші публікації

Волинянка перенесла 60 хіміотерапій, а її син – пересадку кісткового мозку

25 липня, 14:23
0
0
Сподобалось?
0

Сім’ю Ніни і Василя Нестеруків у Погулянці колишнього Любешівського району дуже поважають. Вони трудолюбиві, виховали трьох прекрасних дітей. Старші, Мар’яна і Богдан, обрали професії, пов’язані з медициною. І не дивно. Їхня мама уже вісім років бореться з онкологією. Важкий діагноз поставили і найменшому, Андрію – йому довелось пережити операцію з пересадки кісткового мозку. 

Уперше почула «мама», коли син йшов у школу

Кажуть, Бог не дає випробувань, які людина не здатна витримати. Тому Нестеруки досить спокійно і мужньо сприйняли звістку про те, що їх найменший син від народження не чує.  

– Ми це зрозуміли, коли йому й року ще не було. У рік і два місяці в столиці йому поставили діагноз приглухуватість ІІІ-IV ступенів. Й досі не знаємо, чому так, – розповідає мама Андрія Ніна Петрівна. – У родині такого не було. Ми вчилися разом з ним жити, освоїли дактильну мову. Це коли кожен рух руки означає якийсь звук. У два рочки змушені були віддати Андрійка у 28-й спеціалізований садочок Луцька. Це наче серце було вирвати з грудей. А що робити? Там з ним працювали спеціалісти. Так хотілося почути від нього слово «мама»! І він його таки сказав. Я плакала від щастя. Коли йшов у школу, Андрійко міг вимовляти всі звуки.

Андрій НЕСТЕРУК із сестрою Мар’яною

Спеціалісти рекомендували віддати хлопчика на навчання у Володимир-Волинську школу-інтернат. Але тато з мамою так хотіли, аби їхній синочок жив з ними, що у перший клас Андрій пішов у Погулянці. Хлопчик вчився добре, все схоплював, як кажуть, на льоту. З ним дуже багато займалася сестричка Мар’яна.

– Бог нам подарував неймовірну доньку. Вона у перший клас ходила, а я вже могла на неї чотиримісячну дитину залишити. І погодує, і переодягне. Дуже відповідальна була з дитинства. Такою і залишилася, – з гордістю розповідає Ніна Петрівна. 

Питання вибору професії для Мар’яни не стояло: після дев’ятого класу вона вступила до Луцького педколеджу на спеціальність початкові класи та сурдопедагогіка. І вже у 15 років мала першого учня у приватній практиці. Зізнається, допомогло те, що займалася з братом. 

Донором для брата стала сестра

У 2013 році нова біда постукала у двері сім’ї. Страшний діагноз поставили мамі – рак. Це прозвучало як вирок. Та Ніна Петрівна не здалася. Навіть тоді, коли у 2017-му луцькі лікарі розвели руками – мовляв, ми безсилі. Діти і чоловік вмовили її лікуватися у Білорусі. Там у 2018-му жінці зробили операцію і дали надію. Та й по грошах, каже, було в рази дешевше лікуватися у сусідів: один курс хіміотерапії у нас вартує 46 тисяч гривень, там – орієнтовно 14 тисяч. Та підступна хвороба все одно не відступає. Вона перекидається з одного органа на інший. Всього за вісім років боротьби з раком Ніна Нестерук перенесла 60 «хімій», у неї було п’ять загострень хвороби. Незважаючи на це, не полишає роботи: Ніна Петрівна – директор школи у Погулянці. Діти її дуже люблять, туляться, як до мами. Тепла у цієї жінки вистачає на всіх.

– Я сьогодні знаю, що все можу витримати. Підкосило лише одне: коли страшний діагноз – мієлодиспластичний синдром (захворювання крові) – поставили Андрію. Потрібна була пересадка кісткового мозку, – з хвилюванням розповідає Ніна Петрівна.

Можна тільки уявити, що мама відчувала тоді, у 2018-му, коли дізналася про це якраз напередодні свого дня народження. Де тільки сили взялися, щоб не зневіритися, а діяти?! Менш як за місяць Нестеруки знали – вони всі можуть стати донорами для Андрія. Та найбільше підходила Мар’яна. Залишилося знайти гроші. Найдешевше було оперуватися у Туреччині – 65 тисяч доларів. У Ніни Петрівни досі сльози навертаються, коли вона розповідає, як швидко відгукнулися люди і зібрали гроші. Жінка вдячна всім, хто їх підтримував і підтримує. До Стамбула Василь, Ніна, Мар’яна та Андрій з Луцька виїжджали якраз на Покрову.

– Як зараз пам’ятаю, йшов дощ, а ми їхали у невідомість. Нічого не знали: де ночуватимемо наступної ночі, чи всі вернемося, – з хвилюванням згадує Мар’яна. – В аеропорту дзвоню у лікарню, чи прислали машину. Ніхто слухавки не бере, Інтернету там немає. Отак і стоїмо з купою грошей і сумок серед аеропорту. Тільки тато ходить і потилицю чухає: «Куди ти нас привезла? Що робитимемо?»  І тут через декілька хвилин побачили табличку з іменем брата.

У турецькій клініці довелося провести більше часу, ніж передбачалося. З Андрієм постійно всі сім місяців була Мар’яна. Дівчина не сиділа без діла – робила логопедичні ігри українською мовою і продавала через «Фейс­бук». Гроші сім’ї були просто необхідні, адже зросла і вартість лікування. Остаточна сума – 115 тисяч доларів. Турецька клініка погодилася відстрочити виплати. Сьогодні Нестеруки ще винні 17 тисяч. Тим часом пересадка пройшла для Андрія не так вдало, як передбачалося. Як пояснили лікарі, у його донора, Мар’яни, надто сильний імунітет. Тепер її клітини атакують Андрієві. В результаті хлопець страждає, зараз ходить на милицях – у нього повністю зруйнувався кульшовий суглоб. Замінити його можна буде пізніше, коли перестане рости. У свої 16 Андрій має майже метр вісімдесят. Його ангел-охоронець сестричка Мар’яна проти нього – просто мініатюрна Дюймовочка.   

Незважаючи на всі труднощі, які випали на долю родини Нестеруків, вони не опускають рук, важко працюють, аби заробити гроші на лікування Ніни Петрівни та Андрія.

Тож звертаємося до вас, наші читачі! Якщо маєте змогу допомогти цим людям, гроші можете переказати на рахунок «ПриватБанку» № 5168 7573 7666 1296. Отримувач – Ніна Петрівна Нестерук.

«Вісник+К» уже долучився до збору коштів.

Наталка СЛЮСАР


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися