Сирота з Волині у 18 років стала наркоманкою і кололася разом із рідними братами
Наші публікації

Сирота з Волині у 18 років стала наркоманкою і кололася разом із рідними братами

31 жовтня, 17:00
0
4
Сподобалось?
4

«Я так хочу жити!» – юнак плакав і благально дивився у вічі сестри. Це були його останні слова – наркотик забрав життя цієї молодої людини. Та навіть смерть брата не спинила його наркозалежної старшої сестри. Щодня дівчина думала про самогубство і мріяла  хоча б, аби її посадили на зону. Анна Доктор із Луцька вперше спробувала вколотися у 18-річному віці  і відтоді аж 10 років не розлучалася з наркотиками.

Мама померла у 42 роки

Анна народилася у Луцьку. Коли їй було 11 місяців, помер її тато. Мама вийшла заміж вдруге, і в неї народилися ще четверо дітей. Сказати, що в дівчини було щасливе дитинство, не можна. Вітчим випивав, тож вона була єдиною допомогою для мами. Коли дівчині було 17 років, її матір тяжко захворіла і померла у 42 роки. Братів і сестру Анни забрали соцслужби у дитячі будинки. Вона ж залишилася сама. Двокімнатна квартира, гроші, які виплачувала держава як для сироти, – все це не пішло дівчині на користь. З’явилися друзі, сумнівні компанії. Потроху Анна спробувала спиртне, цигарки. А у 18 років вперше вколола наркотик.

– Мені дуже сподобалося. Настільки, що я подумала, що це і є сенс життя. Поки були гроші, проблем не було, а коли вони закінчилися, у мене починався «кумар», ломка тобто, це жахливий стан. Людину так викручує, що в голові тільки одне – вколотися! Ти переступаєш через все заради однієї дози. Я геть забула про своїх братів і сестру. Почала потихеньку виносити речі з дому, красти. Крала навіть у своєї бабусі, яка жила в сусідньому будинку. Дійшло до того, що я і руку на неї підіймала. На тілі в мене були гнійні рани. Дуже боліло, я кричала від болю – і ніщо не допомагало. Лише доза рятувала мене від мук, – розповідає Анна.

Розцвіла… на зоні

Дівчину кілька разів судили за крадіжки, але вона отримувала умовне. Якось вона зв’язалася з ромами, які за наркотики вмовили дівчину поміняти її квартиру в Луцьку на хатину в Ківерцях. Та погодилася. На той час повернулися додому два її брати – Саша і Віталій. Їм було 13 і 15 років. Спочатку вони дуже плакали і просили сестру залишити наркотики. Хлопці йшли на різні підробітки, заробляли копійчину на харчі і заодно купували сестрі наркотики, бо не могли дивитися на її муки. А потім вони і самі сіли на голку. Робили це разом із Анною. З хати винесли усе, що можна і не можна, навіть підлогу зірвали і продали. Сашу за крадіжки посадили в колонію для малолітніх. А Віталій у 21 рік отримав через наркотики зараження крові, його поклали в лікарню, де він і помер – прямо на руках у Анни. Він так жахливо мучився, так благально дивився їй в очі і казав, що хоче жити. Та було пізно…

Добрі люди запропонували Анні поїхати в реабілітаційний центр церкви «Фіміам» у Луцьку. Розбита втратою брата, вона погодилася. Її поклали в наркодиспансер, виходили. Та дівчина втекла і повернулася до свого звичного життя. На той час Анні було 25 років, і це були найгірші часи в її житті. Вона бомжувала, крала, усі від неї відвернулися. Кожен вечір, будучи в повному розпачі, ходила вулицями, заглядала в вікна будинків і спостерігала за сім’ями, де люди щасливо проводили час, де бурлило життя, де були сміх і радість. В такі моменти Анна плакала і мріяла, що колись так буде і в неї.

Коли дівчині було 28 років, вона вдруге потрапила у СІЗО. Цього разу її посадили за крадіжку на 2,5 року в жіночу колонію в Одесу. Хоча перед цим Анна сама приходила у відділок і просилася, щоб її «закрили». Це був єдиний вихід, аби перестати колотися.  

– На зоні я розцвіла, у мене пройшла ломка, я почала працювати, заробляти хоч маленькі, але власні кошти. Мене знайшов мій брат Саша. Ми з ним переписувалися. На той час із братом сталося диво: у нього була відкрита форма туберкульозу, лікарі не давали ні єдиного шансу на життя, його вивезли з зони помирати. Але Сашу забрали до себе віруючі люди і виходили. Він повністю одужав, таке диво зробив Бог! Брат почав мені писати і просити, аби я теж змінила своє життя. Я читала це, але якось воно мене не торкало. За гарну поведінку мене на рік звільнили достроково. Тоді мені було рівно 30 років. Вийшла звідти, сіла і плачу – не знаю, куди йти. Поїхала я в Ківерці, хоч уже і не вірила, що та хата ще є. Але там, виявляється, жила моя сестра, з якою ми не бачилися 13 років. Вона народила дитя і мешкала там. Чоловіка у неї не було, і я почала доглядати за малюком. Став жити з нами і брат Саша, – продовжує розповідь наша героїня.

АННА З ЧОЛОВІКОМ

У 38 років народила первістка

Якось Анна зустріла подругу, з якою вони разом приймали наркотики. Подруга повністю змінила своє життя, перестала колотися, повернула дітей, яких у неї забрали. Вона запропонувала Анні поїхати в реабілітаційний центр. Та погодилася. Це був 2009 рік, і відтоді почалися зміни в житті наркозалежної дівчини. Вона почувалась потрібною, що її життя щось значить. Там Анна навчилася елементарного: готувати їсти, прати, доглядати за собою. Почала ходити у протестантську церкву, разом із сестрою і братом. Брат одружився, уже має двох діток і прекрасну дружину. У 2015 році Анна теж вийшла заміж. Її чоловік – також колишній наркозалежний. Через 2 роки у віці 38 років вона народила сина. Нині живуть у Ківерцях. Найменшого брата, Валентина, подружжя забрало до себе і взяло над ним опіку.

– Я з ним не бачилася аж 15 років. Валентин знав, що в нього є сестри і брати, але йому сказали, що ми наркомани і він нам не потрібен. І коли я приїхала до нього в інтернат, брат обійняв мене і сказав: «Сестричко, я знав, що ти до мене приїдеш». Він тоді наче ожив, зникли нервові приступи, почав всім допомагати, змінився. Бо в нього певні проблеми з розвитком. Йому скоро буде 26 років, і Валентин нам з чоловіком як за сина, – каже Анна.

Подружжя обоє працюють, уже заробили собі на власне житло. Радіють синочку, якому вже 3,5 року. Анна має все, про що колись могла тільки мріяти. І якщо раніше кожен її день і вечір починалися з думки, де взяти чергову дозу, аби вколотися, то нині не минає і дня, щоб вона не дякувала Богу за те, що врятував і вирвав її з лап залежності, з якої багато людей так і не знаходять порятунку...

Ірина Бура

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися