24-річний молодик з Чернівців заснував благодійну організацію, щоб доставляти у медичні заклади допомогу. Здавалося б, потрібна і благородна мета. Як керівник він мав доступ до гуманітарної допомоги, яка приходила з різних країн Європи.
На Закарпатті про Олега Ороса знають всі. А став відомим стоматолог завдяки своїй благодійній акції для пенсіонерів «Подаруй усмішку». Адже не завжди вони із мізерної пенсії можуть виділити кошти, тому й ходили без зубів.
У Луцьку у палаці культури відбувся вчора благодійний захід «Завжди поруч». До нього долучилися громадські організації та приватні підприємці. У фойє майстрині пропонували свої оригінальні вироби. Люди купували і таким чином робили свій внесок у майбутню перемогу.
У Ковелі відбувся ініційований Волинською обласною радою та підтриманий одним із батальйонів територіальної оборони області благодійний турнір з волейболу серед дівчат «Дитинство, обпалене війною». Його метою стала підтримка дітей, що постраждали від російської агресії на території України.
8-річна Павлина Слюсарук ще не так давно була володаркою довгого розкішного волосся. Проте дівчина вирішила змінити імідж, підстригтися, а косу віддати на виготовлення перуки для онкохворих діток.
Волонтерка Вікторія Пащенко започаткувала акцію “Село і місто обіймаються добром”. Вона – продавчиня на “Північному” ринку в Луцьку. Паралельно там збирає допомогу для волинян.
Функціональні ліжка, матраци, ходунці, інвалідні візки, ортопедичні шини, столи, підіймачі, постільна білизна, рушники, медичні матеріали, одноразовий одяг і рукавички та багато іншого – така благодійна допомога знову надійшла у Луцьку міську клінічну лікарню від багаторічних благочинців Волинського обласного Благодійного фонду «Дитяча місія. Україна».
Служба у справах дітей виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради висловлює щиру вдячність місцевому підприємцю Тарасу Волчаку (магазин одягу «BEST»).
Підгузки, іграшки, дитяче харчування та одяг, які отримали під час весільної церемонії Юлія та Дмитро Лисенко, вони передадуть дітям із малозабезпечених родин. Молодята розповіли кореспондентам Суспільного, що вони попросили гостей весільних урочистостей дарувати їм саме такі подарунки.
«Дочечко моя, рибочко дорогесенька. Чого ти мене не забираєш? Я так тобою тішилась, так тішилась, а тебе не стало...» – 95-річна Надія Омелянівна гладить кам’яний надгробок на могилі своєї доньки. Побувати тут, на цвинтарі, де знайшли останній спокій її рідні, жінка мріяла ось уже кілька років. І цю мрію вдалося здійснити волонтерам.