А ще й два рази корова била, під поїзд ледь не втрапила. І то ще не всі випробування, які випали на долю баби Ярини, однієї з довгожительок маневицького Вовчицька. Вона й сама дивується, як уціліла у життєвій круговерті й дожила до 86 літ. – Хіба то так мніго – восємдесят шисть?
«Як немає щастя змалку, то й не буде до останку», каже народна мудрість. Не бачила того щастя матір Ольги Яцик з Люблинця Ковельського району, не зазнала й вона. Якось так складається по життю, що куди не кинься – скрізь нещасна доля.
Галя нарешті закінчила свою роботу, вимкнула комп’ютер, і лише тоді зрозуміла – вона залишилася в офісі остання. «Ну, правильно, сьогодні ж Святвечір, сімейне свято», – сумно подумала. Якась іронія долі: з дитинства її найзаповітнішою мрією було вирватися з батьківського дому. І що тепер?
Нелегка доля випала 94-річній жительці села Буцинь Старовижівського району Марії Кабановій. Не мала щастя замолоду, бо рано залишилася вдовою з донечкою-немовлям і малим братиком на руках. Не мала його і на старості – доглядала прийомного сина, якого паралізувало.
