«24 серпня 1950 року. Село Гірка Полонка Луцького району. Знешкоджено бункер «Блок». Вбито «Катерину», друкарку технічної ланки крайового проводу ОУН, «Галину», друкарку технічної ланки крайової організації ОУН, і господиню будинку, в якому був бункер, Мотрону Клим’юк».
Події, зафіксовані на цих знімках, розділяють майже вісімдесят літ. На першому – вояки Української повстанської армії святкують Великдень у повстанській колибі, рік 1944. На другому – українські військові на бойових позиціях зустрічають Пасху, рік 2022.
Криївка в урочищі «Скала» у карпатському селі Дора, що біля самого Яремча, найдовше залишалася не розсекреченою. Через зраду побратима тут 28 грудня 1952 року прийняв свій останній бій Василь Орфенюк разом з двома повстанцями.
У селі Буцинь на Старовижівщині майже не залишилося очевидців подій, які трапилися у січні 1954 року, коли енкаведисти знищили тут останню упівську криївку на Волині.
Марії Боринській із Шешор судилося народитися у повстанській криївці влітку 1947 року. У Михайла Ткачука, керівника пропаганди Косівського районового проводу ОУН на псевдо «Лебідь», та його дружини Емілії народилася третя дитина – довгождана донечка.
На Тернопільщині у місті Чортків комунальники взялися міняти водопровідну трубу. Та копнувши землю, наштовхнулися на таємну кімнату, облаштовану як спальня. Всередині стояло кілька стареньких ліжок. Фахівці, обстеживши місце, висунули дві версії.
Минулого тижня на Рівненщині завершили роботи з переобладнання 8 «військових криївок», які відправили в зону АТО. Два тижні тому з обласного центру на передову вже відправили перші три контейнери. Військовослужбовці оцінили рівень захисту та комфорту, яких так бракує на сході України.
