На сільському кладовищі села Хрінники колишнього Демидівського району є братська могила. Уже при незалежній Україні тут перезахоронили вояків УПА, які загинули від рук енкаведистів. До того їх могили були розкидані по лісах.
Події 1943–1944 років в історії України отримали назву Волинська трагедія. Вона сталася у час, коли тривала Друга світова війна, й показала: окрім гітлерівців та совєтів, ворожо до нас ставляться й поляки.
Під час Другої світової війни Українська повстанська армія воювала на три фронти: проти радянського режиму, німців та поляків. І боролася за створення Української незалежної держави. Прийнято вважати, що засновано УПА у жовтні 1942 року, проте повстанці з’явилися раніше.
Сьогодні, 12 липня 2021 року, приймає своє 95-річчя мешканка села Рованці Боратинської сільської ради Луцького району, учасниця українського національно-визвольного руху 40-х років ХХ століття Семенюк Марія Миколаївна.
Жителька селища Цумань Луцького району Волині Валентина Жабська уже багато літ з різних джерел збирає інформацію про свого тата, якого схопили чекісти влітку 1944-го. Таємницю про загадкового чоловіка мама забрала у могилу Жінка показує сімейний портрет у дерев’яній рамці.
6 червня українські журналісти відзначають своє професійне свято. Але наша сьогоднішня розповідь про ту, хто закладав підвалини нашої непростої професії у найскладніші часи боротьби за українську незалежність. Олександра Паєвська – референт пропаганди Окружного проводу ОУН на псевдо Орися.
21 квітня відзначає 94-й день народження надзвичайно мужня жінка, зв’язкова УПА, політв’язень, жителька села Скулин Ганна Зелена (у дівоцтві Абрамчук).
Нещодавно наш тижневик одержав листа зі США. Автор відзначив поважний ювілей – йому виповнилося 95 літ, а його обраниці – 83. Він наш земляк, волинянин, уродженець села Люб’язь Любешівського району. Під час Другої світової війни вояка УПА доля закинула спочатку в Німеччину, а потім у США.
Про повороти долі лейтенанта вермахту Андрія Волкова, якого нацисти засудили до розстрілу, а совєти – до 25 років таборів, треба знімати кіно. Не менш драматична історія його дружини Ольги Боровик. Активну учасницю повстанського руху на псевдо «Зірочка» запроторили на каторгу у Воркуту.
Леонід Стречень родом з Краснодуб’я на Ковельщині, але мешкав у Львові. Він розшукував Людмилу Яцину з Журавлиного майже шістдесят років. Колись вони разом навчалися у старокошарській школі.
Учасник двох українських революцій, акції протесту «Україна без Кучми» та «живого ланцюга» у 1990 році у Львові, депутат-свободівець Ковельської районної ради Іван Омельчук зі Старої Вижівки ось уже кілька років займається увіковіченням слави спочилих вояків УПА на Волині.
У селі Буцинь на Старовижівщині майже не залишилося очевидців подій, які трапилися у січні 1954 року, коли енкаведисти знищили тут останню упівську криївку на Волині.
Марії Боринській із Шешор судилося народитися у повстанській криївці влітку 1947 року. У Михайла Ткачука, керівника пропаганди Косівського районового проводу ОУН на псевдо «Лебідь», та його дружини Емілії народилася третя дитина – довгождана донечка.
Про це не писала жодна з газет, адже бій між вояками УПА та червоними партизанами не був масштабним. Але старожили села Мизове на Старовижівщині добре пам’ятають події глибокої осені 1943 року, коли у бою біля Рудницького багна загинули кілька їхніх односельчан, які боролися за незалежну Україну.
Василь Печук – відома людина у Шацькому краї Волині. Він бізнесмен, а ще екстремал, який любить кинути виклик своєму тілу. Нещодавно він загорівся бажанням пройти стежками героїв УПА. Аж підошви горіли 100-кілометрова подорож поліськими лісами розпочалася у селі Смідин Старовижівського району.
Рік тому в нашій газеті ми розповідали зворушливу історію Ганни Марійчин, мешканки села Яблуниця Яремчанського району (номери від 10-17 жовтня, матеріал «Народилася у бандерівському схроні»).
Повертається з небуття ім’я сміливого, відчайдушного повстанця Сергія Богдана, надрайонного керівника Любомльського району.
У вагоні було душно, сперте повітря не давало дихати, здавалося, кишки вивернуться назовні від поту та смороду нечистот. Леся забилася у куточок, притискаючи до грудей свого клуночка. І не відводила сумного погляду від щілини, де під гуркіт коліс миготіли дерева.
