Коли минулого року почалася війна, люди в паніці залишали свої будинки, забирали дітей і їхали у невідомість. Одні вистоювали черги на кордонах, а інші шукали прихистку у Західній Україні. Приймали їх у гуртожитках, освітніх закладах, милосердні господарі свої будинки віддавали.
Однокімнатну квартиру 82-річна Валентина Мініна із селища Озерне під Житомиром перетворила на майстерню. Від підлоги до стелі кімнату пенсіонерки заповнили пакунки із синтепоном, тканиною та вже готовими подушками для відправлення військовим.
На третій день великої війни Ренат Руденко із села Даньківка Іллінецької громади Вінниччини заявив, що піде захищати свою країну. Почувши це, його тато Ігор сказав, що не пустить сина одного і стане до лав ЗСУ поруч з ним, аби оберігати. Більше року батько і син били ворога, прикривали один одного.
Відколи «братья» посунули нас вбивати, то багатьом омосковленим українцям забракло духу бодай підтримати своїх рідних. Проте є й нормальні, здравомислячі люди. Була щиро вражена і розчулена підтримкою росіянки Наталії. Вона корінна москвичка, мама трьох синів, вся її рідня мешкає у росії.
Під звуки українського гімну хоронили у Любомлі громадянина Франції, росіянина за національністю, бійця Інтернаціонального легіону Ігоря Гуськова. Провести його в останню дорогу прийшли сотні людей, більшість з яких не знали воїна особисто.
Триває війна, і на передовій – справжнє пекло. Тож за кожен спокійний день ми маємо кланятися в ноги нашим захисникам.
Після Великодня редакційні господиньки принесли на роботу кожна свою паску. А я ще взяла передачу, яку надіслала нашому колективу пані Ніна з Чорнобаївки. Її паска особлива, бо замішена на сльозах та вірі в перемогу.
Ця історія – одна із сотень, що трапились на цій війні, і може лягти в основу сценарію неймовірного кінофільму. Вона – про любов, віру, мужність, людяність і везіння.
Долю конем не об’їдеш, кажуть у народі. Це точно про них, Сергія та Сніжану. Народилися в одному селі на Дніпропетровщині, ходили в один дитсадок, дружили, а зійшлися за три місяці до 24 лютого 2022 року.
Там, де визрівало одне з найкращих українських ігристих вин, хазяюють нині російські окупанти. У підземних приміщеннях Артемівського заводу шампанських вин у Бахмуті бойовики ПВК «Вагнер» облаштували свій штаб: казарми, кухні, шпиталь і тир для стрільбищ.
На фронті воюють люди з неймовірними долями. В одному з батальйонів 127-ї окремої бригади Територіальної оборони України служить красива дівчина Анна із позивним «Скрепка». Мужня захисниця звикла переборювати труднощі у своєму житті.
Неодноразово рідні військовослужбовців розповідали, що треба дати гроші командирам за те, щоб відпустили у відпустку. Називали різні суми. Від 10 до 15 тисяч гривень за добу, якщо «відпрошуєшся» з передової.
Володимир і Тетяна Фесенки з Київщини пішли на війну з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Добре усвідомлюючи, що можуть загинути, подружжя 24 лютого 2022-го відправило 8-річну донечку за кордон з рідною людиною.
В Україні хочуть запровадити одноразову виплату у разі інвалідності чи смерті людини через війну.
Через війну кількість сімей, які потребують фінансової підтримки, зокрема і в питані оплати комунальних послуг, зросла. При цьому грошей у бюджет на виплату субсидій заклали менше. Через те, що претендентів на допомогу стає дедалі більше, в уряді планують змінити механізм надання субсидій.
Перебої з електропостачанням через ракетні удари рашистів змусили багатьох українців задуматися над пошуком альтернативних джерел енергії. У Волинському ліцеї імені Нестора Літописця, що в селі Підлісці Кременецького району, зробили велогенератор.
Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів, що останній храм в місті перейшов до Православної церкви України. Хоч прихильники УПЦ московського патріархату не здавалися: вони заварили вхідні ворота та розпилили у храмі сльозогінний газ.
Минуло 100 років – і на Аскольдовій могилі у Києві Україна знову хоронила сина – Дмитра Коцюбайла, Да Вінчі. Ще за життя він став людиною-легендою. А було йому всього 27 літ. Дев’ять із них воював. За ці роки Дмитро багато у чому був першим.
