Вражаючих історій з цієї підлої війни без правил про знущання над нашими бійцями в російському полоні оприлюднено немало. У той час, коли ми дотримуємося всіх міжнародних конвенцій у поводженні з полоненими, ворог відверто плює на всі міжнародні правила ведення воєн.
Біля хатини 80-літньої Анастасії Юсюк із села Скулин Ковельського району велика гора піску. Здавалося б, навіщо вона старій бабці? А це внук, який прийшов у відпустку з війни, привіз, щоб підремонтувати хатину, де виріс.
Про зворушливу історію кохання волинянки Світлани Калецької та військового з Рівненщини Сергія Копищика «Вісник+К» розповідав своїм читачам у номері газети від 22 грудня минулого року.
Чому так швидко збайдужіли та зачерствіли наші серця?
Українцям з давніх-давен притаманна риса – особливе вшанування померлих. Люди кидали всю роботу й виходили провести покійника, навіть незнайомого, хресним знаменням. Кожного дня у громадах хоронять загиблих героїв.
Іллі Михальчуку із Малого Чернятина Старокостянтинівської громади, що на Хмельниччині, всього 36 років. Він жив звичайним життям – працював будівельником, їздив на заробітки. У найважчий час став на захист своєї землі. Під час війни встиг побувати у пеклі – в буквальному сенсі цього слова.
Ця історія про українця Володимира Кондрата, який все життя мешкав у селі Бубнище Болехівської громади у Карпатах, недалеко від знаменитих скель Довбуша. Він одружився зі своєю однокласницею Марією, народили з нею дев’ятьох діточок, звели будинок.
У кожній громаді по всій Україні люди гуртуються, щоб допомогти нашим військовим. Перекваліфіковуються за мить із вчителів на пекарів, із водіїв на ковалів.
Уже 16 місяців перебуває у російському полоні син лучанки Наталії Ніколаєвої. Дмитру Селютіну – 26 років, він медик 36-ї бригади морської піхоти, яка боронила Маріуполь. За цей час Наталя отримала від сина тільки одного листа. Головне знає – живий.
У ніч на 6 серпня росія здійснила провокативну повітряну атаку на Україну: ворожі ракети, ймовірно, пролітали через білорусь. Таким чином українців намагались змусити вдарити по ракетному комплексу республіки у відповідь
Поки одні воюють на передовій, інші наживаються
Кожен день із фронту привозять «На щиті» загиблих наших Героїв. І цей печальний потік не припиняється. Подібна картина й в інших областях. Гинуть кращі з кращих. Серце кров’ю обливається.
У 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, що з Володимира, військовим медиком-інструктором служить Хасан. Чоловік родом із Сирії – народився і виріс у Дамаску. Та вже 23 роки, як його батьківщиною стала Україна.
Ветеран російсько-української війни Олександр Швецов, який родом із Житомира, пересувається на протезі. У 2014 році, коли він служив у 30-й механізованій бригаді, отримав поранення в боях під Луганськом – і йому ампутували ліву ногу. Але воїн не зламався і активно допомагає армії.
У Каліфорнії рівнянин Олександр Будько взяв участь у хореографічній виставі української балетної трупи United Ukrainian Ballet. Заснована у 2022 році, зараз вона перебуває на гастролях у США. У Каліфорнійському театрі артисти представляли балет «Жизель».
Минає рік, як страшна звістка про загибель коханих чоловіків приголомшила рідних сестер Юлю й Аню з Торчина Луцького району. Матвій Оверчук із села Мирославка віддав життя за Україну 22 червня 2022-го на Луганщині.
Ці знімки вражають! Така тендітна та водночас сильна духом ця маленька дівчинка, незважаючи на біль, який пережила! Виставила їх на своїй сторінці у соцмережі Марія Паскаль з Одещини – мама маленької Саші, яка втратила ніжку через ракетні обстріли рашистів.