Прокльони і хвороби за вкрадені людські гроші

Дід Петро підставив спину під літнє сонечко. Вигрівався. А поглядом вишукував хоч одного перехожого на вулиці. Не на порожню балачку сподівався, хотів попросити помочі: по таблетки в аптеку до райцентру з’їздити. Обернувся. Закректав. Глянув на свою хатиську. Так називали його дім люди.