Неймовірно, але про милосердних Матвіюків з Нововолинська, які прихистили Вадима Мартинюка у своїй сім’ї, «Вісник+К» теж уже писав – чотирнадцять літ тому. Тоді пані Олена, переборовши рак, у 42 роки народила здорову третю дитину. А через роки, коли Матвіюки прихистили чужих сиріт, до Олени знову повернувся... рак.

Однією груддю годувала дочку до півтора року

У 39 років Олена нащупала на груді ґульку. Здавалося, земля розповзається під ногами. Адже від раку в родині померло троє (на сьогодні – вже одинадцять!). Олену, якій ампутували молочну залозу, в лікарні доглядали чоловік та дві дорослі доньки.
– Коли трохи очуняла, ходила по палатах і співала псалми, – згадує Олена. – «Дівчата, чого ви такі сумні? – говорила до хворих жінок. – Я вмирати не збираюся, ще народжу дитину».
Ця думка не полишала Олену. І після багатьох курсів хіміотерапії наївно поцікавилася про це в лікаря. На те він здивовано відповів: «Жінко, думай, скільки ще проживеш». Але майже через рік Олена завагітніла. Щастя було безмежне! Незважаючи на застороги медиків, що може родитися шматок м’яса, а сама помре, все ж була впевнена: прийде на світ здорова дитинка, бо відчула, що Бог простив за скоєний колись аборт. Уся вагітність минула добре, без ускладнень. І Олена, на диво лікарів, народила здорову дівчинку Ангеліну вагою понад три кілограми. Перші дні після пологів з груді виділялася темна рідина, схожа на розтоплений шоколад, а через тиждень з’явилося молоко. Жінка годувала дочку однією груддю до півтора року! Тепер Ангеліні 17, вона виросла гарною доброю дівчиною, вчиться на перукаря.

Коли повернувся рак, прийняли ще… сім дітей

Олена завжди мріяла про велику сім’ю. Коли Ангелінці було зо три рочки, дочка Таня попросила, щоб у них якийсь час пожила після інтернату 18-річна Сніжана. Вона стала першою, кого прихистили Матвіюки.
– Почувши про жахіття інтернату, ми не могли спати, – згадує Олена. – Кажу до чоловіка: «В мене є чотири дочки, а в тебе нема сина. Давай візьмемо хлопчика». Коли ми возили в інтернат від церкви різні продукти, там до нас підійшов п’ятирічний Дениско і все до мене: «мама, мама». І ми всиновили його.
Олена щиро зізнається, що невдовзі відчула відчай: нащо його взяли? Адже навіть не уявляла, що інтернатські діти так відрізняються від рідних! Бо зі своїми проблем ніколи не мали. Але той відчай раз і назавжди у собі поборола. Потім у сім’ю взяли Денисового братика Вову. Їхню сестричку і ще одного братика всиновила знайома.
І коли у Матвіюків налагодилося життя з чужими дітьми, до Олени повернувся… рак – спини. Відчула шок і знову звернулася до Бога: «Дай мені життя, щоб поставити на ноги дітей!» Місяцями лежала прикутою до ліжка, спина горіла пекельним вогнем. Шукала порятунку в різних цілителів, і одного разу почула про пастиря з Нігерії, який якраз перебував у Києві. Поїхала. Ходив по залі й тицяв пальцем: «Там исцеляется!» Несподівано для Олени вказав на неї. І вона… встала.
У той час, коли жінка важко хворіла, у сім’ю прийняли ще сім дітей! З інтернату взяли Віку, Наташу. А також бідолашних сестер Ангеліну і Софійку, які постраждали у пожежі, «завдяки» п’яній мамі. Олена відверто зізнається: було неймовірно важко. Бо діти були залякані, засмучені, розумово запущені, мали воші, грибки, загноєні рани, нетримання сечі, а Віка у три роки навіть не розмовляла…
Та проблеми не злякали Матвіюків. Згодом забрали з притулку сестричок Іванку і Таню Мартинюк, а тоді й їхнього неходячого брата Вадима, про якого ми розповідали у попередніх номерах. І прийомні, і рідні хотіли прийняти цього скаліченого хлопця.

Рідна донька у 25 років всиновила маля

Долею дев’ятимісячної Софійки настільки перейнялася рідна донька Матвіюків Ліля, що вирішила її удочерити. Хоча самій минуло всього 25. Не побоялася, що у майбутньому з чужою дитиною навряд чи просто буде вийти заміж. А ще Лілю до глибини душі вразило те, що Софійка страждала тяжкою хворобою – незгортанням крові.
– Цілий рік ми над дитиною молилися, час від часу здавали аналізи, – розповідає Олена. – Тепер можна сказати, що тоді потай на свій ризик відмовилися від медикаментів, бо дізналися, що їх заборонено приймати більше трьох днів. Тому поклалися на Бога. І сталося диво, яке шокувало лікарів, – дитя зцілилося!
Зараз дівчинці сім рочків. Вона живе у Штатах з Лілею та її чоловіком, який полюбив чужу сироту. Хто б міг подумати, що нещасна хвора дитина матиме щасливу сім’ю і заможне життя в Америці?!

Квартири для сиріт

Матвіюки стали батьками десятьом чужим дітям! Сироти кличуть їх мамою і татом. Багатьох дітей на їхнє ж бажання возили у рідні села. Та після гірких відвідин, побачивши п’яних батьків, вони більше не сумують за ними.
Та не все, як і у багатьох звичайних родинах, складається просто. Деякі діти живуть за своїми принципами.
– Потрохи одружуємо дітей, – посміхається Олена. – Дві рідні доньки із сім’ями живуть в Америці. Відгуляли весілля Сніжані, Наташі. Вадим одружився. Вже маємо вісім онуків від усіх дітей. Стараємося дати освіту. Таня – майбутній лікар, Іванна – перукар, Вова закінчив індустріальний університет, Денис – технікум, менші ще навчаються у школі.
Щоб усі сироти мали житло, Матвіюки деякий час перебували у Штатах. На ці гроші у селі Осмиловичі поряд з Нововолинськом звели величезний триповерховий будинок. Олена та син Вова запрошують до оселі – між ними такі справжні щирі стосунки, аж не віриться, що це по крові чужі люди. Водять будинком, у якому для прийомних дітей облаштували окремі двокімнатні квартири зі своєю ванною та кухнею. Кожному доведеться зробити лише косметичний ремонт, тому що котлами, сантехнікою, батареями забезпечили.
– Є тут і Вадимова квартира, – каже Олена. – Кликали його із сім’єю до себе. Надумають – хай приїжджають. Ми завжди раді їх зустріти.
Олена ПАВЛЮК,
Волинська область

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!