– Старший сват, старший сват – він така зараза! Він боїться старшу дружку, як противогаза! Гірко! Гірко! – лунало в кафе.
Святослав сором’язливо поцілував Тоню, бо ж за сусіднім столом сиділи її батьки. Вони прискіпливо дивилися за тим, хто весь вечір проводить з їхньою єдиною дочкою. І коли гулянка вже майже скінчилася, ніби щось передчуваючи, мати гукнула до Тоні, щоб та сідала до неї з батьком у таксі. Але дівчина наполягла, що має ще на півгодинки лишитися – допомогти нареченій.
Та насправді вона лишалася не через подругу, яку щойно видала заміж, а через Святослава. Раніше його в компанії своїх товаришів не бачила. Як виявилося, хлопець приїхав з Києва, це університетський друг нареченого. Парубок видний – з лиця гарненький, та ще й одягнутий, як з обкладинки журналу. Звісно, майже всі незаміжні дівчата на весіллі поклали на старшого свата око. І Тоня теж. Вона зі шкіри лізла, аби і він нею зацікавився. І Святослав «клюнув».
– Ой, батьки вже поїхали… Мені страшно буде сідати самій у таксі. Ти мене не проведеш? – примруживши оченята, хитро запитала в хлопця.
– Проведу, чом і ні. Все одно в той бік до Володьки на хату ночувати їхати, – відповів і вже було хотів з мобільного набрати номер служби таксі, який дав товариш, та Тоня його зупинила.
– А може, пройдемося? – запитала.
Ніч була тепла – стояла середина липня. Навколо духмяно пахли квіти, шуму машин уже чути не було – тільки поодинокі таксі проїжджали повз.
Святославу цікаво було з дівчиною. Вона вчилась у Харкові на юридичному, багато розповідала про особливості навчання, менталітет тамтешніх жителів, розваги… Але, підігрітий спиртним на весіллі, хлопець передусім думав про інше. Йому кортіло поцілувати юнку, яка весь вечір виляла перед ним оголеними стегнами і хвилювала куцою сукенкою. Він обійняв Тоню за тонкий стан і вп’явся їй у губи. А та ще й так «засолодила», що обом здалося: то був найкращий поцілунок на світі. А після поцілунку – любощі просто на траві у парку.
***
Наступного ранку дівчина прийшла в кафе «на снідання» невесела. Святослав відразу здогадався – вдома перепало за нічні гульки. Але вона ж не дитина, вже 19 минуло. А батьки все не можуть звикнути, що їхня дівчинка доросла. Він жестом показав Тоні: «Що, вдома отримала на горіхи?» Та махнула рукою, мовляв, і не питай. Але щойно в зал зайшли молодята, хмурність старшої дружки враз пропала і з’явилася сліпуча усмішка:
– О-о-о… Видно, вдало шлюбна нічка пройшла. Ну-ну, подивимося через дев’ять місяців, на кого ви там настаралися – на донечку чи сина, – жартувала.
Вчорашня наречена зашарілася. Бо після гулянки ледь ноги донесли в готель, і вони з Володею як бухнулися в ліжко, то ледве сніданок не проспали.
– А ти, друже, як? Не образило тебе чим наше місто? – запитав Вова у Святослава.
– Що ти! Місто файне, люди привітні. А дівчата які! – і глянув на Тоню. – Хоч бери й самому женись.
Тоні ті слова врізалися у пам’ять. Подумала, що й не проти мати такого чоловіка, ще й зі столиці. Їй вчитися лишилося два роки – могла би перевестися в Київ. А там і роботу хорошу знайти.
***
Тоня шукала привід, щоб подзвонити до Святослава й запитати, як він там. Саме фотографії в салоні зробили – натякнула, що могла б і привезти. Та Святослав послався на те, що не має наміру приймати гостей, бо готується вступати в аспірантуру. Потім у неї був день народження – запросила хлопця до себе, але той не приїхав. А ще через місяць, як уже була в Харкові, повідомленням у «Фейсбуку» ошелешила: «Я вагітна».
Звісно, після такої новини Святослав у Києві не засидівся. Наступних вихідних попросив Тоню приїхати додому, в своє місто, щоб зустрітися. Дівчина раділа, бо ж думала, що хлопець проситиме її руки. Та замість розкішного букета квітів та коробочки з перстеником Святослав простягнув їй… 300 доларів:
– Зроби все, як треба. Буде мало – ще вишлю. Головне, лікаря знайди хорошого, щоб потім змогла мати дітей.
Від цих слів Тоні справді зробилося млосно. Святослав посидів з дівчиною, поки вона відійшла, а тоді поклав гроші їй у сумочку, попрощався і пішов.
Більше Тоня з ним на зв’язок не виходила. Він теж телефонувати не наважувався. Аж доти, доки не побачив у дівчини на сторінці у «Фейсбуці» фотографії з… круглим животиком! Він був у шоці, дзвонив Тоні – а та слухавку не брала, писав повідомлення – не відповідала. А коли в коментарях під знімками прочитав, що Тоня носить двійню (а в його родині близнята і двійнята – не рідкість), у душі все похололо. «Оце попав…» – крутилося в голові.
Він відразу набрав Володю.
– Що там Тоня? – перепитав.
– Ну ти, друже, й боягуз! Та вона тепер у місто ні ногою. Вже батьки до неї в Харків їздили, просили схаменутися, народжувати вдома. А та затялася, що не повернеться, бо сором, і все тобі, – розповідав Володя. – Їй же десь на тому тижні в пологовий треба лягати.
Святослав сидів як на голках. Він не знав, як правильно йому вчинити. Виправдовував себе, що був упевнений: проблема вирішена. Але тепер має заплатити за ту коротку солодку літню ніч.
***
– Можна? – Святослав стукав у двері до батьків Тоні.
Відчинила мати й мало не накинулася на хлопця з кулаками за те, що так знеславив дитину. Але вийшов батько і вступився за «зятя», мовляв, обоє винні. Та що робити, як з Тонею контакту нема, вона наче крізь землю провалилася?
– Треба їхати в Харків. Може, подружки по кімнаті що підкажуть, – запропонував Святослав.
Але в ту мить у двері зайшла Тоня – без животика і без… дітей. Усі на неї дивилися великими очима, а тоді батько спитав, де ж внуки.
– Вкрали в поїзді, поки я заснула… – побачивши Святослава, розплакалася дівчина.
Батьки відразу поїхали й написали заяву в міліцію. Тим часом пара подала заяву на одруження в загс. Та до весілля не дійшло. Правоохоронці швидко вивели Тоню на чисту воду, налякавши судом. Тоді вона зізналася, що ніякої вагітності не було, а фото із животом, за який послужила подушка, їй порадила зробити однокурсниця, щоб полоскотати нерви Святославу. Так і в університеті ходила «вагітна». Дівчина «загралась»… Одна брехня обростала іншою, додому повертатися було ніяк. От і знову вигадувала…
Святослав від останньої новини не знав, плакати чи радіти. З одного боку, він мав би тішитися, що женитися йому не треба, що дітей ніхто не крав, бо їх нема. Та з іншого – був у шоці: як майстерно його обкрутили навколо пальця! Він затявся, що без «захисту» навіть не гляне ні на яку вертихвістку. Ну а Тоні справді довелося після закінчення вишу залишитися на роботі в Харкові. Рідне місто про неї досі гуде…
Наталія КРАВЧУК, Тернопільська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!