Перше побачення із женихом із сайту знайомств стало останнім
Невигадана історія

Перше побачення із женихом із сайту знайомств стало останнім

17 травня, 22:57
0
2
Сподобалось?
2

Сніжані вже було за тридцять. Раніше завжди пнулася всім допомогти: і в селі батькам городи посапати, і сестрі племінників поняньчити, і на роботі колег підмінити. Була безвідмовною. Не помітила, як за тими всіма клопотами геть забула про себе. Зогледілася, коли у сестри… внук народився. А сама досі лишалася в дівках.

Зареєструвалася на сайті знайомств

– Та зареєструйся ти на сайті знайомств, – підбивала її колежанка. – Он, наша Зося так собі кавалера знайшла. Ти що, гірша?

– Отой Колька-«драсьті»? – зареготала Сніжана.

Вона згадала, як Зося представляла їй жениха. Той стояв, заховавшись за її спиною, і голосно шморгав носом. А тоді видав своє коронне «драсьті», яке одразу до нього в компанії й приклеїлось. Був простакуватим сільським хлопцем, який ну зовсім не личив поважній філологині. Та Зося вчепилася за Кольку, наче кліщами – і ось він вже вів її під вінець.

– Хай краще ніяк, аніж так, – поглядаючи в бік Зосі, видихнула Сніжана.

Як уявила, що такий от Колька буде щоранку голосно сьорбати каву чи чавкати, жуючи канапку, її аж пересмикнуло. А ще як шморгне носом перед родичами, то сорому не обереться. Хотілося поряд бачити чоловіка освіченого, культурного, щоб вірші читав. «Ех, хіба такі бувають на сайтах знайомств? – подумала про себе. – А може, перевірити?»

Після роботи Сніжана поспішила додому. Навіть не перекусила нічого – сіла за комп’ютер. Стала мізкувати, як краще анкету на сайті заповнити, яке фото дати. Звісно, хотілося показати себе молоденькою-гарненькою. Але ж розуміла, що їй не 20 і не 25. Не бажала, щоб пізніше зустріч з людиною закінчилася розчаруванням. Тож зробила селфі на свій телефон і завантажила фото. «Яка є – таку й люби!» – приказувала, схрестивши пальці, і відправила всі свої дані.

Цілий вечір Сніжана сиділа, як на голках. Чекала, хто їй відпише. Але так ніхто з чоловіків і не поцікавився її анкетою. Тож вранці йшла на роботу без настрою.

– Яка тебе муха вкусила? – дивувалися колежанки насупленому вигляду Сніжани. – Не з тієї ноги встала?

Вона щось буркнула у відповідь і більше до вечора не промовила ані словечка. Думала лише про те, як прийде додому і викине ту кляту анкету до бісової матері, аби хтось зі знайомих на її фото та вимоги до бранця не натрапив. «Ото скажуть: докотилася!» – крутилося в голові й не давало ні про що інше думати.

Вибрала красномовнішого

Знову відкривши свою сторінку на сайті знайомств, Сніжана здивувалася: їй написали одразу двоє чоловіків. Спочатку не хотіла навіть ті листи читати. Але потім цікавість взяла гору. Принаймні, хотілося тих «принців» побачити.

Першого звали Антон. Написав, що йому 45, викладає англійську в коледжі, одружений не був. Серед захоплень вказав, що любить слухати класичну музику, читати вірші та гуляти вечірнім містом. «Романтик, – подумала про себе. – Самотній романтик». Другий, Віктор, лиш зазначив, що йому 39 і мріє знайти свою половинку. Його фото сподобалося Сніжані більше, та все ж вона чомусь відповіла Антонові, який був красномовніший, а другий лист проігнорувала.

Переписка затягувала. Сніжані ставало все цікавіше спілкуватися з новим знайомим. Відзначила про себе, що чоловік ерудований – так і сипле цитатами, знається на бджолах та має трикімнатну квартиру, в якій живе сам.

– Може, обміняємося телефонами? – запропонувала вона.

І вже за декілька хвилин отримала перше розчарування: його писклявий голос звучав ну геть не романтично. «Але ж головне – душа, – подумки відзначила». І з нетерпінням чекала, коли ж то відбудеться їхнє з Антоном реальне побачення.

Забрав з побачення всі свої наїдки

За два місяці Антон таки дозрів:

– Зустрінеш мене на вокзалі? Завтра приїду.

Його голос трохи тремтів, тому Сніжана швидко випалила: «Так». Аби не передумав. Дуже хвилювалася, чи таки приїде, чи не стоятиме вона, як пришелепкувата, на пероні, проводжаючи поглядом кожного пасажира.

Антон приїхав! Правда, без великого букета троянд, як малювала її уява. Зате з портфелем, в якому припас всяких делікатесів. Коли зайшли до неї додому, виклав і баночку червоної ікри, й упаковку червоної рибки, і паличку хорошої московської ковбаски. Витягнув з портфеля і коньячок, п’ять зірок. Після трьох келишків і його красномовних тостів Сніжані вже й не таким писклявим став видаватися його голос. Уже хотілося пригорнутися до чоловіка, обійняти його.

Вечір догорав. Сніжана не ламалася, а постелила гостю біля себе. Поки Антон роздягався, побігла у ванну кімнату причепуритися. Одягнула новеньку ажурну білизну, крапнула за вушко справжніх французьких парфумів. Вже уявляла, як кавалер ніжно розстібатиме гачечки бюстика, проведе гарячою долонею по її гарних стегнах. Та коли зайшла у спальню, від побаченого «скисла»: на її розкішній атласній постелі Антон уже спав. Навіть не прикрився – носом впершись у подушку, розлігся на пів ліжка у своїх з виду геть старих шовкових трусах. І так треба, щоб на найпікантнішому місці в нього вилізла… дірка.

Сніжана розреготалася. Ну, такого кавалера в неї ще точно не було. Охоту до нього як рукою зняло.

Зранку Антон ніяково прикривав задницю, бо в дзеркалі у спальні таки побачив те, чим світив цілу ніч. Він став похапцем збиратися в дорогу.

– А можна… я… теє… коньячок заберу. Ми ж вчора ніби не допили, – попросив.

Сніжана вклала йому в портфель і недопиту пляшку, і нез’їдені канапки. Усе забрав. Тільки за кавалером зачинилися двері, вона знову голосно зайшлася сміхом.

А заміж вона таки вийшла. За Віктора, чию анкету спершу проігнорувала. І донечку з ним гарну має, і справжню хорошу сім’ю.

Наталія КРАВЧУК

Передрук заборонено!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися