Мама – найвище звання. Мама Героя – найбільша жертва
Для жінок із Луцька і Луцького району, які втратили на війні своїх синів, 16 травня влаштували свято з надзвичайно глибокою назвою – «Посміхнися, мамо». О, як багато з них не посміхалися ще з дня невимовно болючої втрати своєї кровинки. Як багато з них з того часу закрилися у собі і навіть не виходили в люди. «Моє життя закінчилося в той день, коли загинув мій син, – поділилася одна із матерів. – Я кричала тоді: серце, зупинися, заради чого ти б’єшся?»
Зі згорьованих жінок зробили справжніх красунь
Ідея організувати такий захід виникла у депутатки Луцької районної ради і фізичного терапевта Центру реабілітації учасників бойових дій Василини Сидорчук (Вітовщик). Її задум підтримали благодійники та влада. Жінка розповідає, їй неодноразово доводиться працювати з мамами загиблих воїнів, і практично усі вони перебувають у депресивному стані. І одна з таких мам, яка втратила сина в Іловайському котлі, особливо надихнула пані Василину на створення такого проєкту. Допомагала їй у цій ініціативі депутатка Луцької райради, координаторка Жіночого руху «За майбутнє» у Волинській області Ольга Максим’як. Цього разу до проєкту залучили лише 17 жінок, але планується, що надалі така практика відбуватиметься у всіх громадах Волині, адже усього в нашій області є 200 матерів загиблих воїнів. Насправді їх було набагато більше, однак деякі так і не змогли пережити втрати…
Упродовж заходу, який відбувся у кафе «Вулик», жінкам дарував свої чудові пісні відомий композитор-виконавець і шоумен Сергій Скулинець. Дві мами самі заспівали пісню, і це було їхнє перше виконання назагал. Сльози у присутніх чергувалися з усмішкою, і навпаки. Атмосферу, яка панувала впродовж свята, важко передати словами. Цей проєкт не просто зібрав разом матерів загиблих Героїв, він повернув їм радість знову відчути себе красивими, адже це бажання закладене у жінці природою незалежно від віку і обставин. Кожну з цих красунь убрали у ними ж вподобані вишиті сукні від салону «Едельвіка», зробили їм зачіски, макіяж та манікюр. Жінкам подарували солодощі, косметику, сертифікати у салони краси. А шеф-редактор «Вісника+К» Євген Хотимчук хоч і не зміг в силу обставин бути присутнім на святі особисто, але передав кожній із них подарунок – по чотири власні книжки. Кожна з жінок особисто дякувала Євгену Хотимчуку.
Найбільший скарб – есемеска від сина…
Кожна з цих жінок має власну історію до і після… І кожна з цих історій просякнута болем і слізьми. І час насправді не лікує, а навіть гірше... Мама загиблого Героя з Ківерців Маріса Камінського – Людмила Камінська, розповідає, що у її телефоні досі є номер мобільного сина. Вона, наче найбільший скарб, береже написану ним есемеску: «Мамулю, вітаю тебе з Днем матері». Загинув він 3 лютого 2017 року на Донеччині.
Алла Климюк із Гіркої Полонки особливо вирізнялася з усіх присутніх жінок. Така ще молода, а вже матір загиблого Героя. Їй усього 45, і вже більше трьох років вона живе із біллю втрати сина. Йому було лишень 22 і він до останнього не зізнавався неньці, що воює у самому пеклі війни – на передовій. Хоча навіть у телефоні вона чула, як свистять снаряди і вибухають міни. Останній його дзвінок був на Різдво 9 січня. Її серце не відчувало біди, але в переддень Різдва вони з чоловіком вішали у кімнаті вишиті ікони Божої Матері і Спасителя. Однак остання впала і розбилася…
– Коли я дізналася про загибель сина, то кричала: «Серце, зупинися, заради чого ти б’єшся, навіщо?» Я не могла зрозуміти, як можна жити, коли там на кладовищі лежить твоя дитина? Але усвідомила, що тепер маю прожити це життя за себе і за сина – вдвічі більше зробити добра, – каже Алла Климюк.
То чи посміхнулися мами? Чи вдалося хоч на хвильку змінити їхній смуток на радість? Ось що наостанок від імені всіх мам промовила Людмила Камінська:
– Сьогодні організатори цього прекрасного заходу ставили за мету зробити нам свято, вони хотіли, щоб ми посміхнулися, хотіли віддати нам трішки тепла. І ви знаєте, нам сьогодні не просто тепло, а спекотно від всіх слів і подарунків. Ми сьогодні всі посміхаємося, хоч часто і через сльози й сум. І коли такі молоді люди змогли подарувати нам такі щирі емоції, я думаю – таки буде Україна! І хай ніколи не буде тої клятої війни і не гинуть наші сини!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!