Коли весь світ стоїть на порозі екологічної катастрофи, а зменшити викиди парникових газів – така ж нагальна необхідність, як викликати пожежників, коли загорівся будинок – Україна, здається, хоче цей будинок ще й полити бензином. Адже згідно зі стратегією, підготованою нашим Мінекології та представленій на 21-ій Конференції ООН з питань зміни клімату у Парижі, український уряд планує не знижувати викиди парникових газів, а підвищувати їх.
«Україна візьме на себе більше екологічних зобов’язань, тільки коли поверне Донбас», – таким був основний меседж Петра Порошенка, висловлений на відкритті кліматичної конференції ООН 30 листопада. Президент вкотре нагадав про російські війська на Сході, демократичні цінності та гібридну війну, розповів про загрозу екологічної катастрофи на Донбасі – знову ж таки через терористів. Монолог той самий, змінилися лише декорації: Україна дуже хоче провадити реформи, от тільки халепа! – Росія не дає.
Міста-акваріуми, або загрози глобального потепління
Те, що на людство чекає багато кліматичних несподіванок, не викликає сумнівів. За минуле століття рівень води піднявся на 17 см. Середня температура на Землі сьогодні уже на 0,85 градуси вища, ніж у 1901 році. Така незначна зміна температури вже призвела до танення льодовиків та підвищення рівня світового океану, нестачі питної води тачисленні катаклізмів. Кожна десята людина на Землі живе в регіоні під загрозою затоплення. Якщо не вжити рішучих заходів зараз, температура поверхні Землі до 2100 року підніметься аж на 4⁰С градуси, ще призведе до катастрофічних наслідків.
За даними організації «ClimateCentral» при зростанні температури до 4⁰С рівень світового океану підійметься майже на 9 метрів, і будуть затоплені території, на яких мешкає більше ніж 600 млн людей. Під шаром води опиняться вулиці таких мегаполісів як Лондон, Бомбей, Нью-Йорк, Ріо-де-Жанейро, Шанхай та Сідней.
СОР21: останній бастіон змін клімату
Саме для того, щоб запобігти глобальному потеплінню та його наслідкам, і зібралися в Парижі делегації 195-країн світу. 21 Конференція ООН з проблем глобальних змін клімату, або ж СОР21 (від англ. Conference of the Parties), має на меті – створити перший за майже 20 років довгостроковий план дій для призупинення кліматичних змін. Він має встановити верхню межу зростання температури на рівні 2⁰С. За даними міжурядової групи експертів з питань зміни клімату, саме перевищення рівня 2⁰С буде точкою неповернення і призведе до катастрофічних наслідків.
Нова глобальна кліматична угода почне діяти з 2020 року і замінить Кіотський протокол, прийнятий 1997 року. Ця конференція повинна змінити сам підхід до екології та змін клімату, встановивши чіткі цілі для кожної з країн. Як заявив на відкритті СОР21 принц Чарльз, «переговори, що триватимуть найближчі два тижні, визначать долю не тільки тих, хто живе на Землі сьогодні, але й усіх наступних поколінь».
Посухи та паводки – Україна також під загрозою
Наївно було б вважати, що глобальне потепління ніяк не впливає і не вплине на Україну. За даними Всесвітнього фонду дикої природи («WWF»), за останні 20 років середньорічна температура на її території зросла на 0,8⁰С, а середня температура січня та лютого – майже на 2⁰С. Це призвело до кліматичних аномалій, які стали дуже частими останнього десятиліття – хурделиці наприкінці березня та спеки восени, цвітіння плодових дерев у лютому та надзвичайно сильних весняних паводків.
За прогнозами експертів Українського науково-дослідницького гідрометеорологічного інституту, у майбутньому зміна клімату стане ще помітнішою: українські зими ставатимуть м’якшими та коротшими, а літо – довшим та спекотнішим. Опади стануть частішими взимку, і рідшими влітку. Як наслідок матимемо довге й гаряче літо, з численними посухами на півдні та лісовими пожежами на півночі країни.
Моя хата скраю?
Так що ж пропонує Україна для вирішення такого нагального питання як зміна клімату? Згідно зі своїм Очікувальним національно-визначеним внеском (ОНВВ)– документом, який представляє на конференції чіткі цілі держав-учасниць у сфері екологічної політики – Україна зобов’язується до 2030 скоротити викиди парникових газів на 40% у порівнянні з базовим 1990 роком. Порівняно з іншими країнами, це зобов’язання здається доволі відповідальним. Наприклад, Швейцарія пропонує скоротити власні викиди на 50%, країни ЄС – також на 40%. І тим не менше, якщо краще розглянути позицію України, її безвідповідальність стане очевидною.
Справа в тому, що у за базовий рік береться 1990, коли Україна ще була частиною Радянського Союзу й мала дуже розвинуте виробництво і, як наслідок, надзвичайно високий рівень викиду парникових газів. Після розпаду СРСР промисловість згорнулася настільки, що без особливих зусиль і будь-якої екологічної політики викиди парникових газів різко зменшились. У 2012 році вони становили близько 42% рівня 1990. Тобто, зобов’язуючись у своєму ОНВВ не перевищити рівень 60%, Україна залишає за собою право підвищити рівень викидів майже на 40%. Так, перед лицем глобальної катастрофи і світової спільноти ми демонструємо цілком безвідповідальну політику.
«На думку Робочої групи з питань зміни клімату, мережі з 27 екологічних організацій, така позиція є абсолютно регресивною», – зазначає координатор програми зі зміни клімату Національного екологічного центру України Марія Сторчило. – Урядовці виправдовують такий ОНВВ майбутнім розвитком промисловості та економіки і стверджують, що ми і так вже скоротили рівень викидів більше, ніж будь-яка інша країна. Проте вважати, що збільшення виробництва неминуче тягне за собою підвищення рівня викидів парникових газів – це минуле століття. Насправді, зовсім не потрібно обирати між розвитком промисловості та екологією. Рішення проблеми лежить на поверхні – і це енергоефективність».
На думку експертки, Україна має дуже великий потенціал енергоефективності: «Зараз Україна перебуває у стані енергетичної кризи: ми вимушені імпортувати частину вугілля, газ та ядерне паливо. Вирішення цієї проблеми – підвищення енергоефективності як в житлових, так і в бюджетних будівлях. Якщо ми утеплимо всі будинки в Україні, то зможемо повністю відмовитися від російського газу».
За оцінками аналітичного центру «БЕСТ», що викладені в «Рейтингу енергоефективності України», енергоефективність економіки України становить 54,2% від рівня ЄС.
«Окрім цього, – продовжує Марія Сторчило, – запропонований міністерством ОНВВ не враховує раніше взятих Україною на себе зобов’язань у рамках участі в Енергетичному Співтоваристві та Угоди про Асоціацію з ЄС. Якщо Україна впровадить хоча б три Директиви Європейського Співтовариства, вона зможе скоротити викиди парникових газів на 7% від рівня 2008-2010 років».
Енергоефективність: врятувати і Землю, і економіку
Робоча група з питань зміни клімату неодноразово висловлювала критику такої позиції Мінекології. У своєму коментарі щодо проекту ОНВВ України, Екологи запропонували владі сценарій переходи на низьковуглецеву економіку зі скороченням викидів до 2030 року на 64% у порівнянні з 1990 роком. Ця пропозиція є не тільки більш відповідальною з точки зору боротьби зі зміною клімату – вона є також і економічно вигідною для України. Така мета спирається на заходи з підвищення енергоефективності та збільшення використання відновлюваних джерел енергії. За даними дослідження в рамках проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні», енергоефективний сценарій лише на 4% дорожчий від сценарію «бізнес-як-звичайно». Проте саме така політика сприятиме економічному зростанню, підвищить конкурентоздатність української економіки, створить нові робочі місця та попередить негативний вплив від коливання світових цін на енергоресурси.
До такого ж висновку прийшли й дослідники Інституту економіки та прогнозування НАН України. На їхню думку, зараз в Україні відсутнє чітке науково обґрунтоване бачення плану дій у сфері енергетики та екології на довгострокову перспективу. Якщо ж уряд прийме за мету стратегію низьковуглецевого розвитку, Україна цілком реально може скоротити викиди на 60-65% до 2030 року.
Отже, сьогодні Україна стоїть перед вибором не так цілі скорочення викидів парникових газів, як кращого сценарію подальшого свого соціально-економічного розвитку. Влада знову демонструє відсутність політичної волі до впровадження реформ. Обираючи між сценарієм -40% від 1990 року, тобто сценарієм «бізнес-як-звичайно», який призведе не тільки до погіршення екологічної ситуації в Україні, але й до посилення енергетичної залежності, та сценарієм -60%, який є більш амбітним і водночас енергетично вигідним, однак вимагає значних реформ, влада підтримує перший. Мінекології та Президент вже вкотре виправдовують війною на Сході своє небажання провадити реформи. І хоча де-юре Україна постійно декларує свій рух до Європи, де-факто вона обирає застарілі моделі енергетичного розвитку і проявляє нахабну байдужість, коли йдеться про загрозу глобальних змін клімату.
Яна СТЕПАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!