Сьогодні зранку у районі на Доннбасі загинув український оперний співак Василь Сліпак. Він покинув роботу у паризькій опері і пішов добровольцем боронити Україну.
Василь Сліпак народився у Львівській області. Як каже його брат Орест, співати Василь навчився співати практично тоді ж, як і говорити. Якось у шість років на весіллі він видерся на стіл і заспівав «Розкажи мені, любиш ти чи ні? І в очах сія: «Я – навік твоя». Рідні вирішили розвивати талант Василька, спершу його віддали просто на музику, а ще через кілька років – до Львівської хорової капели «Дударик». Після школи Василь Сліпак вступив до Львівської (зараз – Музична академія ім. Миколи Лисенка). Ще будучи студентом Василь виграв конкурс оперних співаків у французькому місті Клермон. Після цього він два роки їздив до Парижу, співав там, аж поки в 1996 році не підписав контракт з «Опера Бастилія». Зрештою українець зробив серйозну сольну кар'єру в Європі. Також проходив до фіналу конкурсів у Будапешті, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку й Парижі. За виконання арії «Тореадор» Василь здобув приз «Найкращій чоловічий виступ» на міжнародному фестивалі оперних співаків в Армелі. Партію чотирьох дияволів з опери Оффенбаха «Казки Гофмана»» він співав так, що глядачі прозвали його «Мефістофелем». З цим прізвиськом він і пішов на фронт.
Проте особиста боротьба Василя Сліпака почалася ще з Євромайдану. Не маючи можливості поїхати на батьківщину через діючий контракт із оперою, він організовував акції на підтримку України у Франції. Паризькі українці збиралися поблизу у фонтана Сан-Мішель – там, де колись було вбито Симона Петлюру. Коли в рідній Україні почалася війна Василь Сліпак став спершу займатися волонтерством.
«Все почалося з волонтерства, «ДУК ПС» були перші наші хрещеники, ми їх так називаємо. Ми їм допомагали всією нашою волонтерською організацією «Fraternité Ukrainienne/Українське братство». Перші, кому ми допомогли був 7-й батальйон «ДУК ПС», я знав цих людей і так сталося, що я тут, але це міг бути й інший якийсь батальйон. Ось так волонтерство природно переросло в активну участь», – так згадував про той період сам «Мефістофель».
Він відверто висловлював невдоволення політикою влади щодо збереження миру за будь-яку ціну. Вважав, що українці мають вибороти перемогу силою зброї.
З минулого літа Василь Сіпак змінив кілька підрозділів. Останнім стала штурмова рота ДУК. Тут він встиг пробути всього півтора тижні. Сліпак був бійцем-кулеметником і паралельно продовжував опікуватися іншими. Про це свідчать його останні дописи на «Фейсбук» зроблені 27 червня. В одному він просив друзів допомогти знайти 50 чорних беретів для своїх побратимів.
Останній бій Василя Сліпака відбувся 29 червня в районі Дебальцевого на Донеччині. Українські воїни відбивали атаку російських найманців за участю артилерії та військової техніки. Двоє бійців Добровольчого українського корпусу отримали важкі поранення. Сліпаку ж куля ворожого снайпера влучила у нижню частину тулуба. Поранення виявилося несумісним із життям.
Василь Сліпак був чудовим співаком, дуже активним та відчайдушним патріотом, любив і вірив в Україну. Він не ховався за кордоном, маючи таку можливість, а за першо-ліпшої нагоди пішов повернувся боронити Батьківщину. У розв’язаній Москвою гібридній війні Україна продовжує втрачати цвіт нації, який, на жаль, перетворюється на велике й міцне Небесне військо…
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
nartsyss
Ну и на какую такую радость этот придурок пошёл убивать стариков, детей в Донбассе?? Шёл, значит знал что он не прав!!! И где вы наблюдаете "російських найманців". Если вам неймётся это доказать,ну так приедьте в Донецк - Луганск и найдите хотя бы одного такого " російського найманця". С головой иногда дружитьнадо.
пион
хобот завали рашыст хренов