Туринська плащаниця – велика християнська святиня. Це одна з найвідоміших реліквій у світі. Вона є не тільки дивовижним доказом воскресіння Спасителя, але й свідченням того, наскільки була велика ціна жертви, яку здійснив Син Божий.
Згідно з Євангелієм, те полотно купив Йосип Ариматейський, один з таємних учнів Христа. Знявши розіп’ятого Господа, він обмотав тканиною Його тіло. Спасителя залишили у печері, висіченій у скелі й закритій каменем. Третього дня Його учні побачили тільки плащаницю, що лежала на камені. На ній зостався відбиток Сина Божого.
Довгий час святиня зберігалася в Константинополі, а після хрестових походів була вивезена в Західну Європу. Останні шість століть перебуває реліквія в італійському місті Турин. Тому й отримала свою назву – Туринська. Туди плащаниця потрапила з Франції – нею опікувалася шляхетна родина Шарні. Власне, одна із її представниць – Маргарита де Шарні – відправилась у паломництво Європою, взявши із собою святі пелени. Так вони й опинилися в Італії.
Плащаницю святково виставляють для вшанування віруючими. Перше велике паломництво відбулося ще у 1578 році, коли вона була вийнята з футляра для її вшанування Архієпископом Мілана Карлом Борромео, святим.
Щодо справжності Туринської плащаниці до сьогодні точаться суперечки. Ажіотаж навколо цієї теми здійнявся ще у 1898 році, коли святиню вперше сфотографували. Яким же було здивування, коли на негативі проявилося чітке зображення Христа! З того моменту почалося вивчення реліквії. Нині існує навіть ціла наука – синдологія (від грецького «плащаниця»).
Починаючи з 1992 року, міжнародна наукова комісія піддала плащаницю особливому дослідженню. Французькі вчені із Сорбонни довели, що страждання Христа були величезні. Вони засвідчили: «Носова кістка перебита від удару з лівого боку. Ліва щока сильно опухла – її відображення більше, ніж правої. Там же обличчя над вилицею розбите. Праворуч на підборідді є пляма від крові. Зображення лиця асиметричне. Це свідчить про великі страждання, через які риси обличчя після смерті неоднаково скоротилися. Крім того, знайдено множинні сліди від ударів і каліцтв. На руках, трохи нижче зап’ястя, – сліди від рани. Подібні й на ногах. На скронях і лобі коричневі плями – згустки запечених крапельок крові. Вони формують вінець. На грудях – рана між ребрами окружністю 4,5 сантиметра. Уздовж усієї спини і таза – рани від бичування. На правому плечі широка смуга – слід від важкого хреста, який ніс Спаситель на Голгофу. Всі знаки на тілі повністю відповідають євангельським описам страждань і смерті Господа».
Відомий дослідник, професор механіко-термічних досліджень Університету Падуї (Італія) Джуліо Фанті в результаті 15-річних досліджень підтвердив, що плащаниця датується першим століттям після Різдва Христового, а найбільш вірогідним часом її створення (з точністю 95%) є 33-й рік. Учений також заявив, що відбиток тіла, який залишився на полотні, не може бути відтворений. Він з’явився внаслідок потужного електричного поля напругою близько 50 мільйонів вольтів, що дорівнює одночасному розряду енергії п’ятдесяти блискавок. Хтось порівняв потік світла, що міг дати подібне відображення, з ядерним вибухом у Хіросімі!
За свою багатовікову історію плащаниця пережила кілька пожеж. Востаннє вона була у вогні в 1997 році. Тоді із закритого куленепробивного саркофага її вдалося витягти пожежнику.
Сьогодні унікальна реліквія зберігається під постійним і надійним комп’ютерним контролем тиску, температури і вологості у розгорненому вигляді в коробці з прозорого броньованого скла вагою 1100 кілограмів, яка наповнена інертним газом та схована від прямого сонячного проміння. Її постійне розташування – у каплиці Туринської катедри. Реліквія є закритою для відвідувачів і прочан.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!